Про розповів завідувач кафедри морської геології, гідрогеології, інженерної геології та палеонтології Одеського національного університету ім. І. Мечникова, кандидат геологічних наук, доцент Сергій Кадурін, передає Бессарабія INFORM.
Зазначається, що між Ізмаїлом та Кілією розташоване гігантське Ізмаїльське родовище кам’яної солі.
Геологи описують місцеву сіль як прозору, іноді білу або навіть рожеву. Вона має складну структуру: від дрібнозернистої до гігантських кристалів розміром понад 10 міліметрів.
У своєму природному стані ізмаїльська сіль дещо відрізняється від тієї, до якої всі звикли. Вміст NaCl коливається від 91,7% до 96,2%. Сіль містить ангідрит та сульфати кальцію. Через це у «сирому» вигляді вона вважається технічною. Вона ідеально підходить для хімічних заводів, котелень або посипання доріг взимку.
Читайте також: Харчова індустрія у пошуках нової стратегії та продуктової диверсифікації
Проте фахівці заспокоюють: якщо цю сіль розчинити та виварити (метод отримання солі «Екстра»), на виході можна отримати продукт найвищої якості, який перевершить багато імпортних аналогів.
Розташування родовища робить його «золотою жилою» з точки зору логістики. Родовище лежить поруч із потужними портами, залізницею та трасою Одеса-Рені. Вивозити сіль можна як морем у Європу, так і баржами по Дунаю чи фурами по всій Україні.
Проте геологи чітко заявили – це єдине велике родовище в регіоні. Шукати сіль десь інде в Бессарабії немає сенсу. Тому Ізмаїльщина володіє унікальним ресурсом-монополістом. Тут соляні пласти затиснуті між шарами ангідритів, як у сейфі. Це гарантує, що сіль не розмивається і зберігає свою структуру мільйони років.
