Забрус — це тонкі воскові кришечки завтовшки один-два міліметри, якими бджоли герметично запечатують уже дозрілий мед у стільниках. Крім самого воску, до їхнього складу входять прополіс, квітковий пилок, перга, певна кількість меду та фермент лізоцим, який бджоли додають для захисту запасів від бактерій. Тобто це самостійний продукт бджільництва, який вживають переважно жуванням, а не ложкою.
Забрусний мед — інша річ. Це верхній медовий шар, який першим витікає при зрізанні воскових кришечок перед відкачуванням. Він не є окремим сортом чи різновидом, а являє собою той самий натуральний мед, лише збагачений мікрочастинками воску, прополісу, пилку та перги. Саме через цю розбіжність і виникає суперечка: коли продавець пропонує під назвою «забрусний мед» власне забрус із високим вмістом воску, покупець справедливо дивується співвідношенню.
З рамки виходить близько двохсот грамів
Дефіцитність продукту пояснюється арифметикою, а не маркетингом. З кожної рамки бджоляр зрізає лише міліметровий шар запечатаних сотів, тому маса забрусу становить приблизно сто п'ятдесят — двісті п'ятдесят грамів із рамки, тоді як самого меду в тій самій рамці в рази більше.
Помножте це на кількість рамок — і стане зрозуміло, чому забрусного меду виробляється в десятки разів менше, ніж звичайного відкачаного. Жодна пасіка не може наростити його випуск за бажанням: обсяг жорстко прив'язаний до кількості відкачаних рамок і не піддається регулюванню.
Щодо ціни варто бути реалістом. Точних ринкових котирувань саме на забрусний мед не існує — це продукт малих партій і прямого продажу, тож вартість визначає конкретний пасічник. Для орієнтира: звичайний мед нового врожаю цьогоріч може подорожчати до двохсот п'ятдесяти — трьохсот гривень за кілограм через втрати бджолосімей, несприятливу погоду й відсутність державної підтримки галузі. Забрусний коштує дорожче, і саме обмежений вихід є головним поясненням цієї різниці.
Для бджоляра це показник якості пасіки
Є в цій історії аспект, який споживачі зазвичай не помічають, а фахівці вважають головним.
Запечатування стільників свідчить про завершення дозрівання меду та достатнє зниження його вологості для тривалого зберігання. Мед у стільнику, закритий печаткою, вважається продуктом значно кращої якості, ніж незапечатаний. Тобто наявність забрусу — це не побічний ефект, а підтвердження, що бджоли завершили роботу й мед готовий.
Бджолярі розрізняють навіть тип запечатування: «суха печатка» — коли між забрусом і медом лишається прошарок повітря, «мокра» — коли його немає. Ці нюанси залежать від породи бджіл і умов сезону.
Хімічний склад забрусу при цьому непостійний — він залежить від погодних умов, урожаю тих чи інших рослин та інших чинників. Тому дві партії з різних пасік або навіть з одної пасіки в різні роки відрізнятимуться між собою, і це нормально.
Запечатані стільники свідчать, що мед дозрів і має потрібну вологість. Фото з відкритих джерел
Про користь варто говорити стримано
Тут потрібна чесність, якої в описах цього продукту зазвичай бракує.
Забрус справді містить компоненти, яких немає у відкачаному меді: ферменти, біологічно активні речовини, віск, прополіс і пилок. Найчастіше згадують лізоцим, концентрацію якого в різних джерелах оцінюють від кількох до ста разів вищою, ніж у меді.Такий розкид оцінок сам собою свідчить, що точних усталених даних тут немає, а отже, категоричних тверджень варто уникати.
Сучасна наука лише вивчає питання, чи лікує забрусний мед конкретні захворювання. Тож коректно говорити про те, що продукт цінують за натуральність, мінімальну обробку та багатший склад, — а не про лікувальні властивості як доведений факт.
Обов'язкове й інше застереження. Натуральний мед майже на вісімдесят відсотків складається з природних цукрів, тому його споживання має бути помірним, а людям із цукровим діабетом або порушеннями обміну речовин — узгодженим із лікарем. Те, що продукт натуральний і мінімально оброблений, не робить його безпечнішим у цьому сенсі.
Зберігати варто інакше, ніж звичайний мед
Питання, яке ставлять чи не найчастіше, стосується терміну придатності — і відповідь тут не така проста, як для звичайного меду.
Чистий мед, доведений бджолами до потрібної вологості, зберігається роками. Але забрусний містить домішки воску, пилку та перги, а перга — продукт значно менш стабільний. Тому такий мед варто тримати в щільно закритій тарі, у прохолодному місці й без доступу світла, а споживати радше протягом сезону, ніж лишати на роки.
Кристалізація при цьому не є ознакою псування — навпаки, для натурального меду вона природна. А от розшарування з появою рідкої фракції зверху може свідчити про підвищену вологість, тобто про те, що мед відкачали недозрілим.
Для пасічника з усього цього випливає простий висновок: забрусний мед вигідніше продавати як окрему позицію з чесним описом складу, ніж змішувати із загальною партією. Для покупця висновок теж простий — варто питати, що саме йому пропонують: власне забрус чи мед із забрусу.
