Гуртова ціна цукру в Україні нині становить близько 22,6 грн за кілограм, тоді як собівартість нового сезону оцінюється на рівні 30 грн, повідомляє «ПроАгро Груп». За оцінкою асоціації «Укрцукор», для мінімальної рентабельності виробникам потрібна ціна в межах 32–35 грн за кілограм.
Тобто розрив між тим, що є, і тим, що потрібно, становить близько десяти гривень на кожному кілограмі. Виробники розраховують на відновлення внутрішніх цін після двох сезонів перевиробництва, проте поки що галузь працює нижче собівартості.
Урожай не покриє нестачі
Сподіватися, що ситуацію вирівняє менша пропозиція, теж не випадає — принаймні цього сезону. Прогноз виробництва знижено вдруге: якщо раніше «Укрцукор» оцінював обсяг у 1,2 млн тонн, то тепер очікування зменшено ще на 100–200 тис. тонн через погіршення стану посівів.
Цукровими буряками цьогоріч засіяли 162 тис. га — найменше за весь період Незалежності. До серпня з цієї площі залишилося близько 159 тис. га: частину посівів пошкодили весняні приморозки та інші несприятливі погодні умови. Збирання розпочнеться приблизно на два тижні пізніше за звичайні строки.
Експорт б'є рекорди, але не рятує економіку
Найпарадоксальніша частина сезону стосується зовнішніх постачань. Станом на 7 серпня Україна вже вивезла 622 тис. тонн цукру — більше, ніж за весь попередній сезон, коли експорт становив близько 580 тис. тонн.
Основними покупцями залишаються країни ЄС, Узбекистан, Ліван і Сирія. Повернутися на ринки Центральної Азії українським постачальникам вдалося завдяки перебоям у постачаннях від інших експортерів через Ормузьку протоку.
Проте рекордні обсяги не розв'язують цінової проблеми. Світова кон'юнктура працює проти українського виробника: жовтневі ф'ючерси на цукор-сирець на біржі ICE хоч і зросли на 3,6% до 17,47 цента за фунт — найвищого рівня більш ніж за рік, — у перерахунку це залишається нижчим за українську гуртову ціну. Тобто продаж за світовими котируваннями означає поглиблення збитку, а не його покриття.
Додається логістика. Морські постачання до Лівану, Сирії та інших традиційних ринків опинилися під загрозою, а альтернативний маршрут залізницею через Констанцу обходиться приблизно на 50 доларів за тонну дорожче. За таких умов особливого значення набувають ринки ЄС і Західних Балкан, доступні для наземного доставлення.
Єдиний зовнішній чинник, здатний змінити картину, лежить за межами України. Аналітики Reuters пов'язують зростання світових котирувань із посиленням Ель-Ніньо та ризиком того, що подорожчання етанолу змусить бразильських виробників направляти більше цукрової тростини на біопаливо, а не на цукор. Якщо цей сценарій реалізується, світові ціни підуть угору — і це поки що найреалістичніший шлях до рентабельності для української галузі.
