Принаймні 200 кг/га такого підживлення ще нікому не вадили, надто коли вирощуємо кукурудзу чи соняшник, а тому такий підхід вважається універсальним і цілком виправданим. Однак, як свідчить досвід тих господарств, у яких спеціально вивчають практичну цінність різних видів добрив, внесених за різних умов, є нюанси.
Дайте під передпосівний обробіток карбамід, а безпосередньо в рядок — селітру, — фактично в один голос закликають досвідчені агрономи з протилежних кутків України — Рівненщини та Донеччини. Всі ж знають, що карбамід цінний своєю пролонгованою дією, а селітра, навпаки, — це легкодоступний азот, який досить швидко вимивається із грунту. Тому своєчасне внесення карбаміду під передпосівний обробіток дає змогу наситити грунт азотом в цілому, однак «крупинка» селітри дає необхідний азот сходам тут і зараз, забезпечуючи їх стрімкий розвиток.
На жаль, подекуди одночасно із насінням вносять такі добрива, як нітроамофоска, які часто, в принципі, не можуть вчасно бути засвоєними кореневою системою молодих рослин. Натомість дуже непогано показують себе легкорозчинні комплексні добрива імпортного виробництва, які зорієнтовані на швидке забезпечення сходів належним комплексом макро- та мікроелементів. При цьому попри їх доволі високу ціну є сенс заощадити на нормі внесення, вигравши при цьому на якості.
Так чи інакше та від необхідності дати певну норму азоту навесні ми нікуди не подінемося. Ліпше це робити диференційовано, забезпечивши більшу частину під час передпосівної підготовки, а меншу — в рядок. На останній аспект слід звернути особливу увагу, оскільки внесення добрив у разі посіву в декілька разів підвищує концентрацію солей у зоні розвитку кореневої системи молодих рослин. Це може призвести до сповільнення розвитку сходів і навіть до отруєння і серйозної інтоксикації. Це особливо важливо враховувати під час застосування популярних добрив амофос чи діамофос.
Декілька слів слід сказати і про внесення рідких азотних добрив, зокрема безводного аміаку. Практика останніх років засвідчує, що цей вид добрив можна вносити не лише з осені, але й ранньої весни із дотриманням певних умов. Аналогічно існує сенс використання КАСів не просто для підживлення посівів, а як основний вид азотних добрив за умови неодноразового проведення певних операцій.
Досить часто агрономи нехтують тим фактом, що нормальне засвоєння азоту є неможливим без достатньої кількості доступної сірки в ґрунті. Особливо це важливо, коли мова йде про вирощування чи присутність у сівозміні такої сіркозалежної культури, як ярий та озимий ріпак. Відповідно, якщо на полі давно вносилися сірковмісні добрива, чи існують підстави, а краще точні дані, що свідчать про дефіцит сірки, дуже доречним буде внесення такого простого, але ефективного добрива, як сульфат магнію. Його вносять зазвичай у нормі 100 кг/га, що забезпечує посіяні культури двома незамінними мезоелементами.
Варто переглянути власне ставлення до забезпечення рослин фосфором, яким загалом ґрунти забезпечені, та при цьому елемент є фактично нерухливим у ґрунті. Відсоток засвоєння фосфору зі складу традиційних під час посіву відносно невеликі норми комплексних легкорозчинних фосфоровмісних добрив, у складі яких доступність фосфору є в декілька разів вищою. Великим плюсом такого підходу є те, що можна підібрати вид добрива під конкретну культуру, давши водночас у рядок легкодоступні азот, фосфор, сірку та ключові мікроелементи.
Суттєвим стримувальним фактором зростання як урожайності культур, так і загальної рентабельності роботи господарств, є відсутність точних всебічних аналізів мінерального складу та властивостей ґрунтів.
По-перше, агрономи за інерцією «валять» у землю гранули з тим розрахунком, що частина буде засвоєна, а інше — знадобиться наступного сезону. Хтозна, може й знадобиться, а може, й промиється чи перейде в недоступні форми…
Тому краще зробити бодай мінімальну кількість аналізів, аби в загальних рисах розуміти, що є, а чого немає.
По-друге, особливо не замислюючись ми із року в рік вносимо в підкислені чи кислі ґрунти такі ж кислі добрива. Так, більша кількість їх не спрацює, тому ймовірно варто кардинально поміняти або технологію обробітку ґрунту, або ж підходи до підживлення. Це не має бути внесення вапна у кінських дозах. Можна давати навесні кальцієву селітру і нічого більше, а з осені — кальцієвмісний фосфоритний розкислювач. У цьому разі впродовж кількох років доступними поступово ставатимуть ті елементи, що були зв’язані. Втім, такі речі бажано рахувати з тими фахівцями, хто по-справжньому дружить із хімією.
Останній фактор є надзвичайно важливим. Далебі не кожен агроном (у кожної людини є власні сильні та слабкі сторони) здатний прорахувати ступінь сумісності тих чи інших елементів і добрив, норми їх внесення тощо, та ще й з огляду на специфіку поля та культури. В такому разі ліпше не соромитися, а звертатися за консультаціями до таких фахівців, які працюють як у спеціалізованих компаніях, так і в інших господарствах. Справжній агроном ніколи не відмовить у пораді і обов’язково застереже. Я колись був свідком подібної консультації, коли нібито кваліфікованого спеціаліста як студента учив хімічно грамотний власник господарства. «Ви хочете відразу навесні дати і азот, і сірку, і фосфор, і кальцій? І ще й в такому співвідношенні? В жодному разі — це ви внесете на три тижні раніше, а тут — зменшіть норму…», — радив фахівець.
Якось так. Ми запасаємося старими добрими карбамідом та аміачною селітрою, прихоплюємо декілька бегів із сульфатом магнію, однак при цьому звертаємо увагу на сучасні види добрив, робимо аналізи ґрунтів і звертаємося за консультацією до відповідних спеціалістів. А тоді вже можна буде прийняти ефективне рішення якщо не на цю весну, так на наступну.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
