Слід також розуміти, що характеристики стиглості кожного сорту можуть варіювати залежно від широти вирощування. Це особливо показово в Україні, де один і той самий сорт буде раннім у південних областях і пізнім — десь на Львівщині чи Рівненщині. Саме тому ми ще раз підкреслимо, що до вибору посівного матеріалу сої слід ставитися винятково скрупульозно та індивідуально.
Спочатку на місцевій метеостанції слід взяти сумарні показники кількості опадів помісячно, що випадали упродовж останніх 10–12 років. Окремо виділити кількість опадів, що випадали: а) із квітня по липень; б) із липня по вересень. Тоді можна зрозуміти, чи економічно доцільно тут вирощувати сою, а також приблизно оцінити, які сорти за часом достигання покажуть себе найкраще.
Такий аналіз може дати доволі несподівані результати. Скажімо, якщо левова частка опадів припадає на період до початку липня, доцільно сіяти винятково ранні сорти. Якщо ж опади розподіляються більш-менш рівномірно, тоді є сенс випробувати різні за строками дозрівання сорти. І, звісно, пильну увагу приділяти такому важливому показнику, як посухостійкість.
Кількість опадів і ступінь посухостійкості сорту є на сьогодні головним стримувальним фактором вирощування цієї культури. Нерідко доходить до того, що сою розглядають просто як елемент сівозміни з мізерним прибутком або взагалі замість неї сіють горох. Утім, посухостійкість — це далеко не єдина ознака для правильного вибору сортів цієї культури. Серед ключових критеріїв — стійкість до вилягання і висота рослин, які з огляду на особливості дозрівання і збирання сої виходять на перший план. Перелічимо решту ключових ознак для вибору сорту сої: стійкість — до нематоди, до склеротиніозу, до розтріскування, а також до дефіциту заліза у ґрунті. У найближчі роки, вочевидь, стануть актуальними показники білка та олії у сої, що наразі майже не впливають на вартість партії. Однак, ясна річ, потрібно прагнути вирощувати якомога ціннішу продукцію, якщо це не впливає негативно на рентабельність її вирощування.
Варто також звертати увагу на середню вагу 1000 насінин, що притаманна кожному сорту. Великі важкі насінини забезпечують більшу кількість поживних речовин, що надзвичайно важливо для проростання насіння і старту майбутньої рослини. Природно високу масу тисячі насінин мають середні та пізні сорти сої.
Вибирати сорти сої потрібно практично окремо для кожного поля. Навіть для полів, відстань між якими лише 10–20 км, можуть бути актуальні зовсім різні сорти сої.
Для початку варто вивчити спеціалізовані глобальні сайти, що їх ведуть у Північній Америці, на яких постійно оновлюються дані про реальні характеристики сортів за кількістю теплових одиниць і результати їх випробувань упродовж декількох років.
Аналогічно слід запровадити міні-програму випробування тих сортів сої, які теоретично підходять під особливості регіону. Для цього посіяти декілька з них на площі 1–2 га. У такий спосіб можна дізнатися про реальні можливості того чи того сорту.
Не слід забувати і про оптимальне співвідношення ранньо-, середньо- та пізньостиглих сортів у структурі посівів сої у господарстві, якщо це можливо за кліматичними умовами.
Вважають, що до 50% площ мають займати пізні сорти, що є найбільш урожайними (приблизно 2500–2800 теплових одиниць — CHU). До 30% — середньостиглі сорти (приблизно 2300–2500 CHU)), і до 20% — ранні сорти сої (приблизно 2100–2300 CHU). Такий розподіл дасть змогу оптимізувати збирання культури з огляду на повсюдну нестачу збиральної техніки. Господарство спочатку збере ранню, потім середньостиглу сою, а тоді візьметься за достиглі пізні сорти до переможного кінця. Однак тут є обов’язкова умова — слід вчасно провести десикацію посівів.
Як відомо, сорти сої розподіляються за типами росту: детермінантний, індетермінантний і напівдетермінантний. Індетермінантний ріст сої — це поступовий ріст, цвітіння рослини й утворення бобів. Ці фази тривають достатньо довго, тому рослина має змогу оминути посушливі умови й утворити боби в інший час. Зменшуються ризики повністю втратити врожай через несприятливі умови, а саме посуху. Але зростають ризики вилягання саме у такої сої.
Детермінантний ріст сої — це досягнення рослиною максимальної висоти з одночасним цвітінням квіток по всій рослині.
Напівдетермінантний ріст сої — це поєднання ознак обох попередніх типів росту.
Багато залежить від густоти сівби різних сортів і ширини міжрядь. Позаяк ранні та ультраранні сорти сої переважно не гілкуються, для них рекомендована підвищена густота сівби порівняно з середніми і пізніми сортами — у межах 600–800 тис. насінин на 1 гектар. Середні й пізні сорти гілкуються більше, тому необхідно брати до уваги особливість сорту, отже, і густоту сівби — у межах 600–500 тис. насінин на 1 гектар.
Густота сівби є орієнтовною, тому що вона залежатиме й від агрокліматичної зони, а також від чистоти і схожості насіння.
Для ранніх та ультраранніх сортів рекомендований традиційний висів із міжряддям 12,5–18 см. Для середніх і пізніх сортів міжряддя має бути ширшим — приблизно 20–35 см. Що краще гілкується рослина, то ширшого міжряддя потребує. Пересвідчитися в цьому можна, оглядаючи демонстраційні посіви.
Наприкінці наголосимо на тих моментах, які дають змогу забезпечити ефективну реалізацію сортів сої:
- аналіз кількості і періодичності опадів, кількості тепла (CHU — теплові одиниці для культури);
- вибір правильного врожайного сорту(ів) для вашої зони та їх співвідношення в сівозміні;
- тип росту сої: детермінантний, індетермінантний, напівдетермінантний;
- організація якісної сівби;
- ширина міжряддя і напрямок сівби, густота;
- якість насіння і доцільність вирощування посівного матеріалу сої;
- застосування якісного інокулянту;
- правильна система живлення сої.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
