Іржа
Хвороба поширена майже повсюдно, але найбільше шкоди завдає в південних і західних областях України, особливо на Закарпатті. Її ознаки проявляються на листках, листкових піхвах, а іноді й на стеблах кукурудзи під час вегетації рослин, але найчастіше — у період викидання волотті — молочно-воскової стиглості.
Збудником хвороби є дводомний гриб Puccinia sorghi Schw (син. P. maudis Ber.). У циклі свого розвитку гриб формує уредініоспори і теліоспори. Теліоспори починають формуватися через 2–3 доби після появи уредіній. Вони проростають тільки навесні, утворюючи базидії з базидіоспорами.
Іржа кукурудзи. 1 — початок проявлення хвороби на листку; 2 — проявлення уредініостадіїї збудника хвороби; 3 — діагностичні ознаки проявлення теліостадії гриба.
Шкідливість іржі: у результаті виснаження суттєво знижується продуктивність рослини, качани формуються недорозвиненими, зерно в них щупле, з низькою схожістю. При інтенсивному розвитку хвороби різко зменшується засухостійкість рослин, внаслідок чого формується недорозвинуте насіння. Відчутних втрат і недоборів урожаю слід очікувати, якщо іржею сильно уражені листки, розташовані вище місця прикріплення качанів.
Захисні заходи. Дотримання сівозміни, вирощування стійких до хвороби гібридів, обприскування насіннєвих посівів фунгіцидами, ретельне загортання в ґрунт післяжнивних решток.
Бура плямистість (північний гельмінтоспоріоз)
Перші ознаки хвороби з’являються на нижніх листках у вигляді білуватих або світло-сірих, видовжених плям, які можуть сягати до 10 см завдовжки. Згодом уражена тканина у центрі плям висихає, часто розтріскується і набуває солом’яного кольору, через що хворобу інколи називають «білою плямистістю». Поступово захворювання поширюється на верхній ярус листків рослини, на яких виявляються еліпсоподібні (3–9 см в довжину, 0,3–1,5 см в ширину), бурого кольору плями. Згодом центр цих плям світліє, а на межі здорової і ураженої тканин утворюється широка темно-коричнева або червонувата облямівка.
Збудником хвороби є гриб Setosphaeria turcica (Luttr.) Leonhardt et Suggs (анаморфа: Drechslera turcica (Pass) Subram et Jain (син. Helminthosporium turcicum Pass.).
Крім кукурудзи, гриб уражує сорго, суданську траву, із бур’янів — плоскуху звичайну. У період вегетації гриб поширюється конідіями. Вони проростають за температури 7–38 °С (оптимальна — 23–30 °С) і відносної вологості повітря понад 90%. Вони дуже стійкі як до дії низьких, так і до дії високих температур. Зараження рослин відбувається через продихи або безпосередньо через епідерміс. Гриб є також збудником кореневих і стеблових гнилей.
Гельмінтоспоріоз. 1 — проявлення хвороби на листках нижнього ярусу рослин; 2 — проявлення хвороби на листках середнього ярусу рослин.
Тривалість інкубаційного періоду хвороби залежить від віку рослини і стану листкової поверхні. На молодих рослинах він триває 3–7, а на дорослих — 7–11 діб. За період вегетації рослин гриб може дати два–три покоління конідій. Статева стадія у гриба формується у природі дуже рідко. Вона утворюється на уражених рештках і представлена напіввідкритими плодовими тілами — перитеціями, в яких формуються сумки з сумкоспорами.
Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, на яких патоген зберігається у вигляді грибниці і хламідоспор, а додаткове — насіння кукурудзи, сорго, суданки, плоскухи звичайної, на поверхні яких є конідії гриба. За несприятливих умов, конідії трансформуються у хламідоспори, які, на відміну від конідій, мають товстостінні оболонки. Навесні на уражених рештках утворюються нові конідії, що розносяться краплями дощу і особливо вітром на великі відстані, які спричиняють первинне зараження рослин кукурудзи.
Бура плямистість здатна завдавати кукурудзі значної шкоди. Вона є причиною передчасного відмирання уражених листків і суттєвого зменшення асиміляційної поверхні рослин. Чим раніше вона проявляється на рослинах, тим вища її шкідливість. Дифузно уражені рослини не плодоносять. Залежно від гібриду кукурудзи та інтенсивності розвитку хвороби, втрати зерна з качана становлять 17–27%, маса 1000 зерен знижується на 14–21%, кількість зерен у качані — на 4–10%. Недобір врожаю зерна сягає 30% і більше.
Захисні заходи. Дотримання сівозміни, вирощування стійких до хвороби гібридів, знищення бур’янів, сівба в оптимальні терміни протруєним насінням, збалансоване живлення рослин, обприскування посівів фунгіцидами, подрібнення і ретельне загортання в ґрунт післязбиральних решток.
Почорніння судинних пучків, або цефалоспоріоз
Хвороба виявляється скрізь, де вирощують кукурудзу, але найбільш шкідлива в південних областях України. В останні роки тут поширення хвороби коливається в межах 4–9%, а в осередках — 14–21%. Захворювання проявляється у фазі молочної стиглості зерна на листках, листкових піхвах і стеблах.
Ознаки хвороби спочатку з’являються на верхніх листках кукурудзи, а потім поступово поширюються на нижні, піхви листків і на міжвузля. Уражені рослини часто надмірно кущаться, утворюючи велику кількість підгонів з пазушних бруньок; спостерігається потовщення стебла; на них не утворюються качани, а якщо формуються, то здеформовані, пустозерні або з незначною кількістю зернівок. У вологу погоду на уражених піхвах листків розвивається білувато-рожевий ніжний бархатистий наліт.
Цефалоспоріоз. 1 — діагностичні ознаки на листках кукурудзи; 2 — проявлення на піхвах стебла кукурудзи; 3 — загальний вигляд уражених рослин.
Найтиповішою ознакою хвороби є почорніння судинних пучків, які охоплюють декілька міжвузль. Вони чітко проявляються на навкісному зрізі ураженого стебла.
Збудником хвороби є гриб Cephalosporium acremonium Corda, який розвивається в конідіальній стадії. Під час вегетації рослин гриб розповсюджується конідіями. Зараженню рослин сприяють механічні пошкодження стебла рослин.
Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки, в яких зберігається грибниця і конідії патогена, а додаткове — заражене насіння. Шкідливість хвороби у тому, що дифузно уражені рослини не плодоносять. Якщо рослина уражена до викидання волотей, насіння в качанах утворюється щупле, часто втрачає схожість. Шкідливість хвороби зростає під час посухи та за умов дефіциту фосфору в ґрунті.
Біло-жовта смугаста плямистість (склероспороз)
Хвороба проявляється на листках і стеблах у вигляді білувато-жовтих чи брудно-зелених смугастих плям, на яких пізніше утворюється слабопомітний білуватий або білувато-сірий наліт (зооспорангієносці з зооспорвнгіями гриба). Уражена верхівка стебла буріє і деформується. Уражені листки пізніше потовщуються, скручуються і некротизуються, листкова пластинка розтріскується і з потовщень тканини висипається темно-коричнева маса спор (ооспори гриба). З’являється проліферація квіток. Волоті потовщуються і мають вигляд недорозвинених листків, що рясно ростуть. Уражені листки і стебла передчасно всихають. Часто стебло розмачулюється, а волокна провідних пучків скручуються. Насіння з уражених рослин майже не проростає.
Хворобу викликають гриби з роду Sclerospora: S. maydis (Racib.) E. J. Butler, S. graminicola (Sacc.) J. Schrot., S. macrospora Sacc. та інші.
Гриби S. graminicola и S. macrospora крім кукурудзи уражують могар, чумизу та інші злакові трави.
Склероспороз. 1 — зовнішні ознаки проявлення хвороби на листках; 2 — зліва: зовнішній вигляд ураженої рослини, справа: зооспорангієносець з зооспорангіями гриба.
Основне джерело інфекції — уражені рослинні рештки і насіння, на яких збудники хвороби зберігаються у формі ооспор. Резерватором інфекції можуть бути багаторічні злаки.
Найбільш сприйнятлива до хвороби кукурудза в стадії проростання насіння і в період утворення 3–4 листків.
Шкідливість хвороби у зниженні асиміляційної поверхні рослин в результаті передчасного відмирання уражених листків, що суттєво впливає на їх продуктивність. За сприятливих умов для розвитку патогенів захворювання може суттєво знизити врожай і його технологічні та посівні якості.
Захисні заходи. Дотримання сівозміни, просторової ізоляції між полями кукурудзи нинішнього і минулого року, збалансоване живлення рослин, протруєння насіння, ретельне загортання післяжнивних решток у ґрунт.
Фузаріоз сходів кукурудзи
Захворювання поширене повсюдно. На поверхні зернівки, яка проростає, формується слабкий наліт рожевого або білого кольору. Сильно уражені зернівки загнивають і не проростають. При незначному ураження зернівки проростають, формують слабкий паросток, який після виходу на поверхню швидко буріє і відмирає. Якщо паросток виживає, то він має слабо розвинену кореневу систему, хворі рослини затримуються в рості, листя засихають, деякі рослини вилягають.
Збудниками хвороби є різні види грибів із роду Fusarium (частіше F. moniliforme), які не тільки використовують поживні речовини зернівок, але й своїми токсичними виділеннями отруюють зародок і паростки насіння.
Сприяє розвитку хвороби низька температура в період проростання насіння, підвищена вологість і кислотність ґрунту. Суттєво на розвиток хвороби впливає глибина загортання насіння: при глибокому загортанні погіршуються умови аерації, при дуже мілкому — пересихає верхній шар і погіршуються умови для проростання насіння. Рослини в загущених посівах уражуються фузаріозом частіше, ніж в посівах, де витримана оптимальна густота рослин.
Пліснявіння зернівок кукурудзи. 1 — уражені зернівки фузаріозом (волога камера); 2 — проросток кукурудзи уражений фузаріозом;
3 — зрідженні посіви кукурудзи в результаті ураження насіння і проростків в ґрунті пліснявінням.
Шкідливість фузаріозу сходів залежить від виду збудника хвороби. Так, при заражені насіння грибом F. moniliforme висота молодих рослин у фазі двох-трьох листків, порівняно із здоровими рослинами, знижується на 6 см, кількість листків і коренів зменшується відповідно на 0,4 і 1,1, довжина коренів вкорочується на 28,5 см, площа листкової поверхні зменшується на 7,9 см2.
Шкідливість хвороби варіює залежно від ступеня зараженості насіннєвого матеріалу і родючості ґрунту. Чим вищий відсоток зараженого насіння висівається в ґрунт, тим більше хворих рослин буде під час проростання. При слабкому ступені зараженості насіння схожість кукурудзи знижується на 14%, при сильному — на 40%. В окремі роки при несприятливих умовах для проростання насіння, захворювання може викликати зрідження посівів на 60–70%. Особливо захворювання шкідливе у зонах з тривалою холодною весною, за умов перезволоження ґрунту і частих затяжних дощів. У цьому випадку сходи затримуються на 20–30 днів і більше після посіву, рослини повільно розвиваються, посіви строкаті по висоті рослин.
Джерелом інфекції є ґрунт, уражені рослинні рештки і заражене насіння.
Захисні заходи. Вирощування гібридів з високою стійкістю до хвороби. Посів кукурудзи проводити лише високоякісним насінням, яке відповідає чинному стандарту ДСТУ щодо гібридності, чистоти, вологості, лабораторної й польової схожості, відкаліброваності, протруєння або інкрустації. Чергування культур у сівозміні, збалансоване мінеральне живлення рослин, сівба в оптимальні терміни, своєчасне проведення агротехнічних заходів, які спрямовані на розпушування ґрунту, що сприяє швидкому проростанню насіння і кращому розвитку рослин: коткування поля після посіву кукурудзи, довсходове- і післясходові боронування, міжрядні культивації ґрунту під час вегетації рослин.
Біль качанів
Хвороба проявляється на зернівках качанів наприкінці молочної — на початку воскової стиглості у вигляді тріщин різної конфігурації і різної глибини, з яких виступає борошнисто-білий ендосперм.
У вологу погоду уражені зернівки, як правило, заселяються грибами, найчастіше із роду Fusarium spр., і покриваються рожево-блідим нальотом.
Біль качанів. 1 — ознаки проявлення хвороби на зернівках; 2 — уражений качан за інтенсивного розвитку хвороби; 3 — розвиток фузаріозу по білі.
Біль качанів — це непаразитарне захворювання. Його причиною є нерівномірне надходження води в рослину під час достигання зерна. Тріщини в зернівках утворюються в результаті невідповідності між швидкістю формування в них ендосперму і ростом насіннєвої оболонки під час різких змін вологості повітря та ґрунту. Хвороба зазвичай проявляється інтенсивно у роки, коли посуха в період наливання зернівок змінюється дощами. Хворобою можуть бути уражені окремі зернівки або весь качан. Тріщини з’являється на корінці зернівки, рідше з її боків.
Шкідливість хвороби виявляється у погіршенні якості зерна. На качанах, уражених біллю в полі, посилено розвивається фузаріоз і плісеневі гриби. Уражені зернівки втрачають схожість.
Захисні заходи. Своєчасне і якісне проведення агротехнічних заходів, які спрямовані на збереження вологи в ґрунті, намагання не допускати різких змін вологості ґрунту під час формування і дозрівання зернівок, вирощування стійких гібридів.
Іван МАРКОВ, к. б. н., професор
НУБіП України
