З кожним роком і в агрономів, і у власників господарств зростає кількість запитань, відповісти на які адекватно вдається не всім і не відразу. Український фермер змушений вести нещадну боротьбу зі стресовими явищами на посівах, найчастіше навіть не намагаючись реалізувати задекларований потенціал сортів та гібридів. Тут не до цього — головне, закінчити сезон у «плюсі».
Ми також далекі від того, аби стверджувати, що можемо дати універсальні дієві поради протистояння кліматичним викликам. Кожен практикуючий агроном, який працює у конкретній місцевості, стоїть незрівнянно ближче до віднаходження ефективних рецептів захисту. Однак спробуємо узагальнити той досвід господарств, який уже дає або може давати результат за наявних кліматичних умов.
Мінеральне живлення рослин
У цьому аспекті багато українських господарств перебуває у заручниках нестачі вологи, а також фінансової доцільності застосування тієї чи іншої технології живлення. Ситуація ускладнюється майже повсюдною відсутністю внесення гною. Відповідно, багато де, особливо у східних та південних регіонах, рослини змушені сидіти на суцільному азотному «пайку». NPK або не вноситься взагалі, або дається вкрай обмежено та нерегулярно, не кажучи вже про такі важливі елементи живлення, як магній, сірка та необхідні мікроелементи.
Як наслідок, виснажуються грунти, ускладнюється реалізація потенціалу врожайності культур, а головне — рослини, не маючи потрібної кількості поживних речовин, слабше опираються стресам, включаючи різноманітні хвороби. Тут можна навести очевидну аналогію з людським організмом, який значно легше переживає захворювання та несприятливі погодні умови, будучи цілковито здоровим та правильно харчуючись.
Відповідно, нагально необхідно, навіть у межах невеликих бюджетів, передбачених у господарствах на мінеральне живлення, зорганізувати його таким чином, аби забезпечити бодай мінімальне, однак повноцінне і легкодоступне забезпечення посівів макро- та мікроелементами. Це може бути використання комплексних рідких добрив під час сівби, своєчасних позакореневих підживлень та інших заходів. Головною умовою при цьому повинна бути наявність більш-менш точних аналізів грунтів, дані яких слід корелювати з реальною потребою тої чи іншої культури в окремих елементах живлення у розрахунку на заплановану врожайність.
Простіше кажучи, необхідні точні технології чи принаймні відхід від усталеної схеми, за якої достатньо засипати на поле селітри та нітроамофоски «на око» і закрити питання. Ще раз наголосимо: здорові «нагодовані» рослини набагато краще переживають стреси.
Поліпшення складу та структури ґрунту
Це завдання, яке тісно пов’язане з попереднім питанням. Ми можемо скільки завгодно кидати мінеральних добрив у грунт та експериментувати із технологією обробітку, однак зобов’язані врахувати цілу низку факторів, що безпосередньо впливають на засвоєння поживних речовин. Це вологоутримувальна здатність грунту, вміст органічної речовини, його електропровідність і, нарешті, рівень Ph.
Грунт, із якого впродовж багатьох років, витягувалася органіка у вигляді зерна та зібраної або спаленої соломи, набагато гірше утримує вологу, у порівнянні з полями, де регулярно приорюється (чи лишається на поверхні) солома та вноситься гній. Це факт. Відповідно, ми мусимо оптимізувати управління пожнивними рештками та у разі можливості налагодити отримання органічних добрив. Це може бути створення у господарстві тваринницького чи птахівницького комплексу або ж самостійне виготовлення спеціальних компостів.
Звісна річ, що це все дуже непросто, і рентабельність тваринницької галузі — справа поки що не вельми певна. Однак, поза сумнівами, забезпечення гноєм ВРХ бодай 10% площ щороку може перетворитися на важливий чинник протистояння стресам у рослин. Тим більше, що до його складу входять практично усі необхідні мікроелементи.
Ще одне важливе питання — кислотність грунту. В Україні здебільшого фіксується відхилення від норми в той чи інший бік. Це означає потребу у розкисленні чи, навпаки, підкисленні грунтів, а також поступову відмову від розкидного способу внесення мінеральних добрив на користь припосівного внесення або ж у стрічку. Інакше значна частина елементів живлення просто не засвоюватиметься, що негативно впливатиме на стан та розвиток рослин.
Своєчасний обробіток посівів
Хочемо ми того чи ні, однак мусимо звертати увагу не лише на вартість засобів захисту рослин, але й передусім на їх якість і те, що вказано в інструкції до препаратів. Не можна на цьому заощаджувати, позаяк рослини, котрі потерпають, наприклад від нестачі вологи в грунті чи пізніх приморозків, ще й будуть атаковані шкідниками або захворюваннями, то навряд чи покажуть очікуваний результат.
Це стосується безпосередньо і внесення рекомендованих норм препаратів та своєчасності обробок. Усе потрібно робити на випередження, вносячи ті ж фунгіциди профілактично. В цьому разі ми спрощуємо для рослин протистояння стресовим явищам.
Гербіцидний захист посівів
Жодної бур’янини та фітотоксичності — ось головні принципи сучасного підходу до поля. Кожна небажана рослина в посівах відбирає воду і поживні рослини у культурних рослин. Якщо ж ми маємо перманентний дефіцит вологи, то ускладнюємо становище ще більше.
З іншого боку, застосування сумнівних термоядерних гербіцидів часто-густо спричиняє такий хімічний удар для посівів, що краще вже були б бур’яни… Тому, по-перше, необхідно використовувати вчасно гербіциди, які справляють мінімальну фітоксичну дію, а по-друге, повертатися, за можливості, до застосування механічних способів боротьби з бур’янами. Це провокування сходів бур’янів і подальше їх знищення, а також використання просапних культиваторів та схожих агрегатів.
Допоміжні способи
Людська фантазія у цьому питанні невичерпна. Це підземне і крапельне зрошення, і застосування захисних сіток проти надмірної сонячної активності та граду. Однак це все можна налагодити на обмежених площах, скажімо, насінницьких посівів. Назагал ми мусимо обходитися наявною агротехнікою. Однак перспективні розробки є і тут. Наприклад, застосування спеціальних полімерних наповнювачів для грунту, котрі абсорбують вологу в дощовий період та поволі віддають її у спеку. Гадаємо, щось подібне у промисловому масштабі невдовзі з’явиться і в нас.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
