Динаміка вмісту рухомих форм фосфору має тенденцію, обернену до визначеної для легкогідролізованого азоту. В період цвітіння сої в орному шарі ґрунту виявлено мінімальну кількість рухомих форм фосфору на всіх досліджуваних системах основного обробітку ґрунту.
Для рухомих форм калію якоїсь спільної тенденції у межах систем основного обробітку ґрунту, що було досліджено, встановити не вдалося. Якщо за використання традиційної системи та mini-till динаміка вмісту рухомого калію має вигляд одновершинної кривої з піком у фазу цвітіння сої, то на варіантах із консервувальною системою відмічено поступове зростання вмісту цього макроелемента протягом всієї вегетації сої, а за використання мульчувальної системи вміст рухомого калію в орному шарі ґрунту протягом періоду вегетації сої поступово зменшувався, досягши мінімального значення на період повної стиглості сої.
Уміст елементів живлення в орному шарі ґрунту залежно від системи основного обробітку та використання біологічних препаратів (фаза розвитку сої — кінець цвітіння)
Застосування біопрепаратів у технології вирощування сої забезпечило позитивні зміни кількості доступних елементів живлення у фазі цвітіння сої — одній із критичних фаз за умовами забезпечення умовами життя.
Позитивний вплив на кількість рухомих форм фосфору та калію, що містяться в орному шарі ґрунту, є на всіх включених до схеми дослідів системах основного обробітку ґрунту.
За використання під час вирощування сої систем із глибоким основним обробітком (традиційна та консервувальна) суттєвий позитивний ефект спостерігався за застосування Біокомплексу дозою 10 л/га — на таких варіантах дослідів було встановлено значне збільшення вмісту рухомого фосфору та калію, як порівняти з контролем. За використання систем із мілким обробітком ґрунту позитивний ефект фіксувався під час використання обох досліджуваних норм внесення Біокомплексу, але перевага була знову ж за використання цього препарату з дозою 10 л/га.
Формування врожаю будь-якої культури — це інтегральний показник продуктивності рослин за фазами росту і розвитку. Врожай культур безпосередньо залежить від кількісного вираження кожного структурного елементу. Тому необхідно, щоб в конкретних умовах вирощування всі елементи структури досягали свого найбільшого кількісного вираження. Таким чином, врожай — це результат взаємодії всіх кількісних ознак рослин з умовами навколишнього середовища. Кінцевими величинами, які визначають рівень врожайності, є продуктивна густота стеблостою, кількість і маса зерен на рослині. Кількість продуктивних стебел на одиницю площі залежить від норми висіву, польової схожості, умов агротехніки й біологічних особливостей сорту. Проте, від повних сходів до збирання врожаю постійно відбувається часткове відмирання рослин.
Лідером за рівнем формування біологічного врожаю зерна сої стала консервувальна система основного обробітку ґрунту, яка забезпечила формування в середньому 27,6 ц/га зерна. Застосування інших систем основного обробітку ґрунту, із тих, що ми досліджували, викликало зменшення рівня біологічної врожайності до 26,4 ц/га за використання традиційної системи, 25,3 ц/га — за використання мульчувальної і до 22,6 ц/га за використання mini-till.
Вплив системи основного обробітку ґрунту й біологічних препаратів на біологічну врожайність зерна сої
Якщо на контрольних варіантах (без біодобрив) в середньому за досліджуваними системами основного обробітку ґрунту формувалося 22,6 ц/га зерна, то застосування 5 л/га Біокомплексу давало можливість сформувати 25,8 ц/га, а збільшення дози добрив до 10 л/га забезпечило формування 28,2 ц/га зерна.
У середньому традиційна система основного обробітку ґрунту забезпечувала формування 26,0 ц/га зерна, консервувальна — 27,1 ц/га, мульчувальна — 24,5 ц/га, mini-till —24,3 ц/га. Під час вивчення дії Біокомплексу ми встановили, що в 2019 році контрольні варіанти (без добрива) в середньому формували 23,0 ц/га зерна з коливанням за системами основного обробітку ґрунту від 20,5 (консервувальна) до 25,6 ц/га (традиційна). Застосування Біокомплексу дало змогу підняти середній рівень біологічної врожайності до 25,6 ц/га за застосування 5 л/га, та до 28,2 ц/га — за використання 10 л/га досліджуваного препарату.
Аналіз структури врожайності сої проводили за основним показниками: густота стояння рослин, висота рослин, товщина стебла біля кореневої шийки, висота прикріплення нижнього бобу, кількість стеблових вузлів, кількість стеблових вузлів з бобами, кількість бобів на головному стеблі, абортивність насіння на головному стеблі.
Під час відбору на аналізі пробних снопів сої з метою визначення показників структури врожайності встановлено, що густота стояння рослин сої на період збирання залежить як від системи обробітку ґрунту, так і від застосування біодобрив та їх дози. Щільність впливу досліджуваних чинників на величину показників структури врожайності залежить від умов, що складалися в період проведення досліджень.
Так, густота стояння рослин на період збирання, залежно від системи обробітку ґрунту, змінювалася від 497,2 (mini-till) до 522,2 тис. шт./га (традиційна система). Застосування біодобрив дало змогу агрофітоценозу збільшити густоту стояння рослин з 479,2 (контроль) до 525,0 тис. шт./га за використання 5 л/га Біокомплексу і до 533,3 тис. шт./га — за 10 л/га Біокомплексу.
Найбільші показники висоти рослин притаманні в межах схеми наших дослідів варіантам із традиційною системою основного обробітку ґрунту. Застосування Біокомплексу у більшості випадків сприяло зменшенню висоти рослин та збільшенню товщини стебла біля кореневої шийки. Оптимальне поєднання зазначених показників структури врожайності забезпечує стійкість рослин сої до вилягання.
Таблиця. Структура врожайності сої залежно від системи основного обробітку ґрунту та біопрепаратів
Від висоти прикріплення нижнього бобу сої залежить якість збирання цієї культур. Застосування Біокомплексу сприяло збільшенню цього показника.
Застосування 10 л/га Біокомплексу на фоні використання традиційної системи основного обробітку ґрунту забезпечувало формування оптимальної кількості вузлів з бобами.
Біологічною особливістю сої є здатність до абортивності — позбавлення від надлишкової кількості плодоелементів за нестачі вологи, елементів живлення або інших несприятливих умов. Застосування Біокомплексу (10 л/га) дало змогу зменшити абортивність насіння від 11,0% (середнє по варіантах без добрив) до 8,0%.
Отже, за результатами досліджень технології вирощування сої в зоні Лісостепу України на базі різних систем основного обробітку ґрунту (традиційної, консервувальної, мульчувальної та з елементами mini-till) та застосування комплексу фосфат- та каліймобілізувальних мікроорганізмів можна зробити такі висновки:
1. Використання в технології вирощування сої комплексу фосфат- і каліймобілізувальних мікроорганізмів спричинило зростання в орному шарі вмісту доступних форм фосфору на всіх досліджуваних системах основного обробітку ґрунту за застосування дози препарату 10 л/га. Під час застосування меншої дози препарату такої закономірності чітко не спостерігалося.
2. Кожен із досліджуваних елементів технології вирощування — системи основного обробітку ґрунту та оптимізація режимів живлення за допомогою ґрунтоживучих мікроорганізмів — взаємодіяли та впливали на елементи структури врожайності: густота стояння рослин на момент збирання більше залежала від системи обробітку ґрунту, ніж від застосування Біокомплексу; застосування Біокомплексу і збільшення його дози в межах схеми наших досліджень позитивно відбивалося на густоті стояння рослин, висоті прикріплення нижніх бобів, абортивності насіння.
3. Кожен гектар сівозмінної площі за застосування консервувальної системи обробітку ґрунту формував у середньому 27,6 ц зерна сої, що є найбільшим показником серед систем основного обробітку ґрунту в межах схеми досліджень. Використання Біокомплексу спричинило зміну цього показника: якщо варіанти з консервувальною системою основного обробітку ґрунту без застосування біопрепарату (контроль) формували в середньому 24,1 ц/га, до використання 5 л/га Біокомплексу спричиняло зростання рівня біологічної врожайності до 29,4 ц/га, а за дози 10 л/га рівень біологічної врожайності становив 32,2 ц/га.
Микола НОВОХАЦЬКИЙ, канд. с.-г. наук, доцент
Український науково-дослідний інститут прогнозування та
випробування техніки і технологій для сільгоспвиробництва
ім. Леоніда Погорілого (УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого)
