Специфічні умови вегетації поточного року (березень-травень) свідчать про затримання розвитку як класичних бобових трав (особливо люцерни посівної та конюшини лучної), так і перспективних, озимих бобово-злакових сумішок (озимого тритикале з горошком паннонським, озимого жита й пшениці з викою мохнатою) та чистих посівів злакових культур, на 8–15 днів. Особливості вегетації в ранній весняний період зазначених культур полягають у правильному формуванні травостою врожайністю не менше як 30–40 т/га та вмісту бобового компонента не менше як 40% за морфологічним складом.
Останні дослідження процесів силосування пров’яленої маси озимих проміжних культур (вика паннонська, мохната) свідчать про доцільність вивчення механізму дії перспективних консервантів на основі бактеріально-ферментних препаратів й органічних кислот, здатних у короткий термін цілеспрямовано утворити порогову концентрацію метаболітів бродіння у водному середовищі корму. В процесі заготівлі створюються специфічні умови, за яких не можуть розвиватися ферментаційні форми дріжджів, що активно зброджують цукри в етиловий спирт без доступу кисню, а молочна кислота, що утворилась у процесі життєдіяльності гомо- та гетероферментативних молочнокислих бактерій, сприятиме аеробній стабільності силосу. Тому максимально зберегти поживні речовини та смакові якості в силосованих кормах за заготівлі та зберігання — основна вимога сучасних інтенсивних технологій отримання якісного корму.
Як досягти мінімальних втрат поживних речовин
Інтенсивні технологічні процеси й удосконалені операції консервування пров’ялених бобових трав і суміші озимих зернових із бобовими культурами шляхом унесення універсальних (полібактеріальних) консервантів біологічного походження для зменшення втрат під час заготівлі силосу вологістю 60–70% у траншейних і безтраншейних укриттях (рукавах і рулонах) зумовлюють мінімальні втрати поживних речовин. Це досягається виконанням таких завдань:
• визначенням поопераційних технологічних і технічних параметрів заготівлі трав з аплікаторним унесенням консервантів, зокрема скошуванням трав із кондиціюванням маси;
• ущільненням в траншейних сховищах із повним набором синтетичного укриття й довантажувачів, пресуванням подрібненої пров’яленої (до вологості 60%) зеленої маси в рулони та тюки різної щільності спеціалізованими прес-підбирачами з камерами постійного та перемінного об’єму з одночасним унесенням біологічних консервантів;
• удосконаленням схем герметизації й укладання рулонів і тюків силосу з укриттям синтетичними матеріалами (агроволокном, армованими плівками багаторазового використання);
• моніторингом цілісності стретч-плівки від обмотування до моменту використання силосу (в разі пошкодження обгорток — негайне заклеювання);
• безруйнівним контролем термогенезу в упакованому силосі експрес-методами (дистанційними пірометрами);
• оцінкою якості корму на підставі збереження сухих речовин, особливо сирого протеїну, структурних і неструктурних вуглеводів.
Поживність силосу
Дотримання технічних вимог експлуатації агрегатів по кожній операції заготівлі силосу гарантує високу якість отриманого корму після 70 діб зберігання (табл.). Зокрема, за вологості готового корму в межах 62–66% уміст сирого протеїну перевищуватиме 14%, а по окремих варіантах сумішки за застосування консервантів — навіть 16% і більше. Скошена в оптимальній вегетаційній фазі стиглості зелена маса буде містити не більше як 27–28% сирої клітковини, що в результаті дозволить залічити отриманий силос до 1-го класу (згідно з ДСТУ 4684-2006).
Таблиця. Склад та поживність силосу з пров’яленої маси озимих проміжних культур
*уміст цукрів у сухій речовині
Підвищена збереженість цукрів за внесення консервантів пояснюється блокуванням ферментної системи мікроорганізмів і підвищеною осмотичною стійкістю рослинних клітин. Оптимальне цукро-протеїнове співвідношення корму дає можливість додавати такий силос до складу загальнозмішаних раціонів дійних корів із добовою продуктивністю до 30 кг молока.
Поживність силосу з пров’ялених озимих проміжних культур дасть можливість частково замінити високоенергетичний силос із кукурудзи та збільшити вихід обмінної енергії з одиниці посівних площ кормових культур шляхом пізньовесняної (кінець травня — початок червня) сівби посухостійких кормових культур (суданської трави, сорго кормового багатоукісного, ранньостиглих гібридів кукурудзи).
В. П. ЖУКОВ, канд. с.-г. наук
Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН
