Сортові та посівні якості
Якість насіннєвої картоплі контролюється державним стандартом України ДСТУ 4013–2001. Цей стандарт поширюється на оригінальний, елітний та репродукційний матеріали. Технічні вимоги включають вимоги до сортових та посівних якостей.
Європейською економічною комісією також розроблено стандарт на насіннєву картоплю (S-1: Семенной картофель. ООН. - Нью-Йорк, Женева, 2005 год). Він включає основні положення, які увійшли в державний стандарт України.
Сортові якості - це сукупність показників, що підтверджують ознаки сорту (сортова чистота, колір шкірки і м’якоті, глибина вічок, форма бульб, зовнішні особливості шкірки тощо).
Посівні якості - сукупність біологічних якостей, господарських ознак і властивостей насіннєвого матеріалу, які характеризують його придатність до висаджування (розмір бульб, пошкодженість шкідниками і хворобами, наявність зовнішніх дефектів (розрізаних, роздавлених, із наростами, з обідраною шкіркою, підмерзлих).
Вимоги до якості
Вимоги до якості насіннєвого матеріалу різних категорій дещо відрізняються. Виділяють такі категорії: оригінальний насіннєвий матеріал ОН (супер-супереліта, супереліта), елітний насіннєвий матеріал ЕН, репродукційний насіннєвий матеріал (РН-1 - перша репродукція, РН-2 - друга репродукція, РН-3 - третя репродукція, РН-4 - четверта репродукція). Найвищі вимоги до якості оригінального насіннєвого матеріалу та еліти картоплі.
Сортова чистота цієї категорії повинна становити 100 %. Наявність бульб, уражених хворобами, не повинна перевищувати 5–7 % від загальної кількості бульб. Наявність бульб, що не відповідають вимогам за розміром, не повинна перевищувати 3 %. А такі хвороби, як мокра гниль, фітофтороз, чорна ніжка, парша звичайна та парша порошиста не допускаються. Не допускається також ураження стебловою нематодою та бульби з різними дефектами.
У вимогах до якості репродукційного матеріалу допускається наявність бульб інших сортів у межах 0,5–1,0 %, а бульб, що не відповідають вимогам за розміром, - у межах 5–7 %. Наявність бульб, уражених хворобами, не повинно бути більше 7,8–13,0 %. Не допускаються лише мокра гниль, парша порошиста та ризоктоніоз, якщо ураженням охоплено більше ? поверхні бульб. Бульби, що мають будь-які дефекти, також не повинні бути присутні в партіях репродукційного матеріалу картоплі.
Наявність землі і сторонніх домішок не повинно перевищувати 2 % від маси бульб для кожної категорії насіннєвої картоплі.
Сортову чистоту картоплі та ураження хворобами оцінюють, проводячи апробацію посадок спеціалістами насіннєвих інспекцій за спеціальними інструкціями. Документом, що засвідчує сортові якості оригінального та репродуктивного насіннєвого матеріалу, є акт апробації сортових посівів картоплі.
На насіннєвих посадках картоплі не допускаються карантинні об’єкти: рак картоплі (Sinchytrium endobioticum S.), картопляна нематода (Globodera rostochiensis W., Globodera pallida S.), жовта карликовість картоплі (Potato yellow dwarf virus), вірус кільцевої плямистості тютюну (Tobacco ringspot virus), а також бактеріальні хвороби - кільцева гниль (Corynebacterium sepedonicum Spieck et Kott.), бура бактеріальна гниль (Pseudomonas solanacearum E. Smith. Bergey).
Посівні якості насіннєвої картоплі визначають методом відбору проб від кожної партії та візуальним обстеженням бульб спеціалістами Державної насіннєвої інспекції України. Вони видають акт аналізу насіннєвих бульб, що засвідчує посівні якості насіннєвого матеріалу.
Насіннєву картоплю упаковують в ящики, контейнери, в мішки з тканини та сітчасті мішки. Тара повинна бути чистою, цілою, без сторонніх запахів та залишків інших товарів.
Кожну пакувальну одиницю супроводжують етикеткою, на якій зазначають назву та адресу господарства, назву продукції, сорт, категорію розмноження, масу нетто, термін придатності.
Насіннєвий матеріал картоплі транспортується усіма видами транспорту відповідно до правил перевезення вантажів. Температура повітря під час транспортування не повин-на бути нижче +2оС.
Умови зберігання насіннєвого матеріалу картоплі
Насіннєвий матеріал картоплі закладається на зберігання перебраним та відкаліброваним згідно з вимогами. Не допускається наявність бульб, уражених хворобами, механічно пошкоджених, з ознаками «задухи», підмерзлих, з опіками, наростами, розчавлених, розрізаних, з обідраною шкіркою.
Сховище повинне бути чистим, підготовлене до довготривалого зберігання. У перші 15–20 днів після закладання на зберігання у сховищі підтримують температуру 15–18оС і відносну вологість повітря від 90 до 95 %. За надмірної вологості повітря використовують примусову вентиляцію.
По закінченню лікувального періоду температуру в масі картоплі поступово знижують на 0,5–1,0 оС на добу і підтримують у період зберігання в межах 2–5 оС.
Важливо, щоб усі сорти різних категорій та різні категорії різних сортів зберігались окремо. В разі змішування категорій насіннєвого матеріалу вся партія буде кваліфікуватися за нижчою категорією.
Перед садінням картоплі проводять прогрівання насіннєвого матеріалу за температури 10–15 оС для появи ростових бруньок в усіх видимих вічках.
Перед реалізацією обов’язково проводять аналіз на якість посівного матеріалу згідно з ДСТУ 4014–2001, беручи до уваги насамперед зовнішній вигляд та наявність бульб, уражених хворобами.
Основні хвороби картоплі при зберіганні
Грибні хвороби
До грибних хвороб картоплі відносяться ті хвороби, збудниками яких є фітопатогенні гриби. Це насамперед, фітофтороз, фузаріоз, фомоз, антракноз, ризоктоніоз, різні види парші, ооспороз.
Фітофтороз (Phytophthora infestans (Mont) de Bary). На бульбах, уражених фітофторозом, утворюються дещо вдавлені, тверді буро-сірі плями неправильної форми, які проникають у м’якоть у вигляді іржаво-бурих нерівних некрозів. Ураження поширюється від поверхні до серцевини бульби окремими клинками. Пізніше при заселенні сапрофітних мікроорганізмів на уражених бульбах розвивається мокра або суха гниль. Бульби уражуються під час вегетації, коли конідії з уражених листків потрапляють із дощовою водою у ґрунт, а також під час збирання врожаю при контакті їх з ураженим бадиллям.
Фузаріоз, або суха на гниль (Fusarium solani App. et Wr., Fusarium sambucinumFckl., Fusarium oxysporum Schlecht.) проявляється через кілька тижнів після закладання бульб на зберігання. Спочатку на поверхні бульб з’являються темно-бурі, дещо вдавлені в м’якоть плями. З часом вони збільшуються, шкірка на них зморщується, утворюючи складки у вигляді концентричних кіл. На ураженій частині бульби з’являються невеликі випуклі сіро-білі, рідше жовтуваті або рожеві подушечки спороношення гриба.
М’якоть під плямою набуває бурого кольору. Бульба стає м’якою, сухою, у ній утворюються порожнини, заповнені пухнастим міцелієм білого, жовтого або блідо-рожевого кольору. Поступово захворювання поширюється на всю бульбу, яка значно зменшується у розмірах. У сухому сховищі уражені бульби висихають, зморщуються і твердіють.
Фомоз (Phoma exigua Desm.) на бульбах проявляється через 2–16 тижнів після збирання. Спочатку на поверхні утворюються невеликі округлі темні вдавленні плями з чіткою межею між здоровою і хворою тканинами, схожі на слід від ґудзика. Шкірка на плямі натягнута, за підвищеної вологості розтріскується, зі шкірки проростає сірий міцелій. М’якуш бульби під плямою сухий, крохмалистий, світло-коричневого кольору, на межі зі здоровою тканиною дещо темніший. Всередині бульби утворюються порожнини, заповнені сірим міцелієм. На внутрішніх стінках порожнин наприкінці зберігання гриб може утворювати пікніди. На поверхні бульб ураження незначне, а в середині гниль охоплює більшу частину.
Паршею звичайною (Streptomyces scabiens W.) уражуються переважно бульби. На поверхні них з’являються різних розмірів і форми бурі плями, які потім розростаються, утворюючи виразки і струпи. При сильному ураженні вся поверхня вкривається суцільною шорсткою кіркою, а бруньки вічок відмирають. Розрізняють декілька форм парші звичайної: - плоску (уражується шкірка переважно молодих бульб, краї виразок розміщені на одному рівні з поверхнею бульби);
- сітчасту, при якій утворюється поверхнева сітка у вигляді неглибоких канавок, що перетинаються в різних напрямках (характерна переважно для стійких сортів);
- випуклу (проявляється спочатку у вигляді бородавко подібних наростів із конусовидним заглибленням у центрі).
Спочатку на бульбах утворюються конусоподібні заглиблення, які пізніше піднімаються над поверхнею бульби у вигляді бородавок чи струпів; глибоку (на старих бульбах утворюються виразки завглибшки до 0,5 см, оточені розірваною шкірою).
Парша порошиста (Spongospora subteranea Wallr). На поверхні бульб утворюються світлі пустули у вигляді бородавок. Після збирання бульб вони підсихають, шкірка розтріскується, й утворюються виразки, заповнені всередині порошкоподібною масою із спор збудника. Рештки шкірки тривалий час зберігаються по краях виразок, надаючи їм зіркоподібної форми. При сильному ураженні бульби деформуються.
Срібляста парша (Spondilocladium atrovirens Harz.). На поверхні уражених бульб утворюються округлі сіруваті плями різного розміру та форми, здебільшого біля сочевичок. Характерні для хвороби сріблясті плями стають добре помітними у середині або під кінець зберігання бульб картоплі у сховищі. Уражена частина шкірки відстає від перидерми, туди проникає повітря, і цей повітряний прошарок зумовлює сріблястий колір плям. Згодом з’являється темний наліт спороношення гриба і дуже дрібні чорні мікросклероції. При сильному ураженні бульби втрачають тургор і стають м’якими.
Ооспороз, або бугорчаста парша (Oospora pustulans Owen et Wakef.). На поверхні уражених бульб біля вічок з’являються бурі, покриті шкіркою горбки (пустули), форма та розмір яких залежить від сорту картоплі. Вони часто зливаються і покривають значну частину поверхні бульб. Бульби після цього підсихають і зморщуються. За підвищеної вологості повітря може розвиватися біло-сірий наліт спороношення гриба.
Ризоктоніоз, або чорна парша (Rhizoctonia solani Kuhn.). На бульбах утворюються чорні склероції гриба у вигляді твердих темних грудочок, схожих на частинки ґрунту чи торфу. Вони легко зшкрібаються, але не змиваються водою. Якщо їх утворюється дуже багато, то виглядає як суцільна чорна склероційна сітка.
Рак картоплі (Sinchytrium endobioticum Schilb.). На бульбах поблизу вічок спочатку утворюються невеликі пухлини з нерівною поверхневою, які мають однаковий із м’якоттю бульби колір. У міру розростання величина наростів часто перевищує розмір бульб, колір їх змінюється: вони стають світло-коричневими, потім темно-бурими і розкладаються, внаслідок чого бульби швидко і повністю згнивають. На бульбах під впливом несприятливих умов спостерігаються й інші морфологічні форми раку: листоподібна (розростання вічкових лусок у вигляді м’ясистих потворних листочків); пароподібна (у вигляді виразок чи кірочок із гіпертрофованої тканини, подібно до прояву звичайної парші); гофрована (хвилеподібні зморшкуваті нарости з напливом та поглибленнями); кратероподібна (випуклі округлі утворення з гострими краями на верхівці і заглибленою серединою).
Антракноз (Colletotrichum antramentarium Berk.). Бульби уражуються в основному зі столонного кінця. У цьому місці утворюється западина, тканини загнивають. Уражена тканина чорна і містить велику кількість склероціїв збудника. Пізніше уражена частина бульби перетворюється у слизисту кашкоподібну масу з неприємним запахом.
У період зимового зберігання бульб антракноз може також проявитись кільцевим некрозом. На поперечному розрізі бульб при цьому з’являється переривчаста або суцільна смуга відмерлої тканини судинних волокон, а паренхіма тканини, що прилягає до них, залишається незмінною. При зберіганні може проявитися й інша форма захворювання: поверхня бульб стає бугристою через утворення вдавлених сухих світло-коричневих твердих плям, які покриваються численними склероціями. На розрізі хвора тканина відмежована від здорової чорною смугою. Уражена частина бульби перетворюється в суху трухляву масу.
Чорна плямистість, або торульоз бульб (Torula convoluta Harz.). На бульбах, переважно в їхній частині з’являються чорні, дещо вдавлені в м’якоть плями діаметром 0,2–2,5 см, які пізніше покриваються чорним, оксамитовим, із зелено-коричневим відтінком нальотом. Під плямою тканина загниває на глибину 3–5 мм.
Бактеріальні хвороби
Мокра бактеріальна гниль (Erwinia carotovora Hall, Erwinia aroideae Hall.) проявляється хвороба переважно під час зберігання бульб. М’якоть уражених бульб перетворюється на м’яку слизисту або кашоподібну масу з неприємним запахом. Колір її спочатку світлий, а потім стає темно-сірий. Уражена частина відокремлюється від здорової тканини бурою облямівкою.
Кільцева гниль (Corynebacterium sepedonicum Skap et Burkh.) проявляється у в’яненні рослин і загниванні бульб. На бульбах гниль проявляється у двох формах - кільцевій та ямчастій. При кільцевій уражуються тканини судинної системи. Такі бульби зовні не відрізняються від здорових, але на перерізі уражена тканина судинного кільця має лимонно-жовтий колір. Ямчаста гниль починається на поверхні бульби. Спочатку загниває м’якоть безпосередньо під шкірою бульб, згодом гниль збільшується, утворюючи ніби вдавлені ямки. При загниванні внутрішньої частини утворюється біла маса з неприємним запахом і під час розрізування бульби випадає. Іноді уражена частина бульби висихає, внаслідок чого утворюється порожнина.
Бура бактеріальна гниль (Pseudomonas solanacearum E. Smith. Bergey). Поверхня бульби, починаючи зі столонної частини, стає бурою, у місці прикріплення столона шкірка розм’якшується. На повздовжньому розрізі бульби спостерігається пом’якшення судинного кільця і його побуріння. Серцевина поступово руйнується, утворюючи вкриту слизом масу. Шкірка при цьому часто залишається непошкодженою. При натискуванні виділяється слизиста маса з неприємним запахом.
Нематодні хвороби
Дитиленхоз. Ознаки зараження починають проявлятися наприкінці вегетації картоплі, а при відмиранні картоплиння вони добре помітні на багатьох бульбах. На бульбах спочатку з’являються (зазвичай від пуповини) темно-сірі чи бурі плями зі слабким металевим блиском. Шкірка бульби в місцях пошкодження часто тріскається і відшаровується від м’якоті. У тріщинах видно світло-коричневу пухку уражену тканину. При натисканні пальцем вона легко продавлюється. На межі хворої і здорової тканини видні численні бурі плями, в яких концентруються нематоди.
Ураження бульб стебловою немотодою слід відрізняти від сухої гнилі та фітофторозу. Часто при зберіганні бульб проявляється змішана форма ураження, яка виникає внаслідок розвитку різних видів фітопатогенних грибів та бактерій.
Крім інфекційних хвороб, у період зберігання картоплі досить часто проявляються неінфекційні хвороби, пов’язані з різними фізіологічними процесами, які проходять під впливом умов вирощування і зберігання, застосування пестицидів, агрохімікатів тощо.
Найбільш поширеними неінфекційними хворобами є переохолодження бульб та їх підмерзання, сонячні опіки та опіки, викликані дією агрохімікатів, «задуха», потемніння судинної системи, залізиста плямистість (іржавість), дуплуватість бульб, розтріскування бульб (росткові тріщини), деформація бульб (утворення наростів) та інші.
Виконання вимог стандартів і дотримування режиму зберігання дозволить мати здоровий та якісний насіннєвий матеріал картоплі.
