Контроль бур’янів за no-till

Поширення технології no-till у країнах з інтенсивним аграрним сектором (США, Канада, Бразилія та інші країни Латинської Америки) свідчить про те, що вона відповідає сучасним економічним, екологічним і соціальним умовам. Її історія розпочалася з появи гербіцидів, коли поля, оброблені ними, майже відразу були готові для посіву без ризику для насіння сільськогосподарських культур.

Система no-till - економічна модель рослинництва. Під час її створення фахівці взяли за основу технологію нульового обробітку ґрунту, приділили більше уваги оптимізації виробничих процесів і у підсумку зробили рослинництво керованим, прогнозованим та економічно ефективним. За традиційної організації сільського господарства урожай на 80% залежить від природних умов. За системою no-till вплив погоди і клімату на ефективність рослинництва зведені до 20%. Решта 80% припадає на технології та управління у сільському господарстві, які об'єднані в одну систему.

Певний інтерес має географія застосування мінімального обробітку, зокрема, систем. Найбільшого поширення вони набули у промислово розвинених країнах європейської колонізації (США, Канаді, Австралії), де сформувалася організація сільськогосподарського виробництва на основі сімейних ферм, а також в Аргентині і Бразилії -- країнах зі значною роллю великих аграрних латифундій.

До цієї групи країн примикає Велика Британія, де мінімалізація обробітку ґрунту, зокрема «пряма» сівба, широко запроваджуються для вирощування зернових колосових.

На основі проведеного аналізу досягнень передових країн світу у галузі сільськогосподарського виробництва провідні вітчизняні вчені дійшли висновку, що для запровадження мінімального «нульового» обробітку як землеробської системи перспективною буде зона Степу України. Значна частина лівобережного Лісостепу, західна частина Лісостепу, Полісся залишаться ще на тривалий час зонами переважно диференційованого обробітку з домінуванням оранки та дискових знарядь. Системи мінімального обробітку запроваджуватимуться тут лише фрагментарно окремими господарствами.

Остання необхідна для вирівнювання поверхні посівної площі при збереженні природної структури грунту і механічної боротьби з бур’янами у період формування шару з пожнивних рештків. Це заміна низки заходів механічного обробітку ґрунту (основного, передпосівного і догляду за посівами) лише на одну технологічну операцію, що здійснюється складним агрегатом, який поєднує смуговий або суцільний обробітки на глибину загортання насіння, здебільшого у поєднанні з локальним внесенням добрив, з сівбою на попередньо не обробленому полі. Бур’яниста рослинність знищується виключно за допомогою гербіцидів. Основну роль з-поміж них виконують системні препарати суцільної дії із класу гліфосатів. Вони є найбільш екологічно сприятливими, оскільки після появи токсичної дії швидко знешкоджуються у процесі біологічного розкладу ґрунтовими мікроорганізмами.

Набула поширення думка, що глибоке заорювання насіння бур’янів дозволяє їх знищити. Але ось парадокс: жодне поле після оранки не буває чистим -- сходить насіння, вивернуте із глибоких горизонтів грунту. Цьому сприяє вплив енергії прямого сонячного світла. Варто сонячному променю потрапити на насіння -- і процес проростання розпочався. Важливу роль також відіграють середовище, температура і вологість, але не стільки певні величини, скільки їх перепад. Тому за технології

Багато хто стверджує, що рослинні залишки заважають боротися із бур’янами. Хоча насправді вони роблять це самі, без нашого втручання, позаяк що більше соломи розподілено на поверхні ґрунту, то складніше прорости бур’янам.

Одним із елементів технології no-till є астосування сівозміни, яка дає змогу знизити поширення бур’янів та хвороб культур, оптимізувати використання поживних речовин і вологи, раціонально розподілити навантаження на техніку, збільшити потенційну рентабельність господарств.

 

Контроль однорічних бур’янів

У системі землеробства за технологією основним, але не єдиним заходом впливу на бур’яни є гербіциди. За повідомленням провідних вітчизняних і закордонних науковців, стратегія застосування гербіцидів за дещо інша, ніж за традиційної системи землеробства. Відмінність, насамперед, полягає в інших заходах контролювання рівня присутності бур’янів у періоди відсутності культур на полі. Під час запровадження ефективної системи контролю забур’яненості посівів основу бур’янових угруповань як за традиційної, так і системи землеробства становлять однорічні бур’яни.

Відсутність механічного обробітку ґрунту призводить до зміни не лише кількості, а й видового складу бур’янового угруповання. Встановлено, що бур’яни, які мають велике насіння, на відміну від дрібнонасінних менш пристосовані до існування в агрофітоценозах за відсутності механічного обробітку ґрунту. Таким чином, у першу чергу варто звертати увагу на дрібнонасінні бур’яни, для контролю яких необхідно використати як ґрунтові, так і післясходові гербіциди. У посівах ранніх ярих та озимих колосових культур у системах хімічного захисту застосовуються лише післясходові гербіциди.

Для кожної культури в сівозміні слід розробити свою програму застосування гербіцидів, яка б не справляла негативного впливу на наступну культуру.

Ранні ярі зернові культури досить добре захищаються навіть традиційними недорогими гербіцидами з діючими речовинами МСРА, бромоксиніл тощо. На тих полях, де в осінній період переважають дводольні бур’яни, восени варто провести обробіток гербіцидами групи 2,4-Д як найбільш дешевими і достатньо ефективними. Протизлакові препарати доцільно використовувати лише за умов наявності однодольних бур’янів. За змішаного класу забур’яненості краще використати загальновинищувальні препарати з діючою речовиною гліфосат. Основна вимога при цьому полягає у не допущенні формування післязбиральними бур'янами життєздатного насіння.

Під час сівби пізніх ярих культур з тривалим весняним передпосівним періодом слід провести знищення весняних сходів бур'янів. Для цього краще використати загальновинищувальні препарати. Застосування ґрунтових гербіцидів у часі варто перенести на післяпосівний період. Це зумовлено тим, що наявні рослинні рештки перехоплюють внесені гербіциди, і тим самим знижують загальну ефективність ґрунтових гербіцидів. Опади, що випадають після внесення гербіцидів, можуть лише частково це виправити.

Застосування гербіцидів з цієї групи у післяпосівний період, але до появи сходів культури, буде більш ефективним з огляду на дві причини: по-перше, сівалка проводить певне розпушення ґрунту і загортання рослинних решток, що збільшує ступінь відкритості ґрунту. Це позитивно впливає на рівень ефективності ґрунтового гербіциду особливо у зоні рядка культури; по-друге, пізніше внесення ґрунтового гербіциду подовжує термін його дії. За цей час культура встигає досягнути значного розвитку і набути більшої стійкості та конкурентоспроможності щодо бур'янів.

Програми застосування гербіцидів можуть мати різну стратегію. В одних передбачається максимальне знищення бур'янів з ранньої весни, наприклад, шляхом внесення гербіцидів двічі: ранньою весною -- 0,5 норми і перед посівом -- 2/3 рекомендованої норми. Пропонована система буде доцільною в умовах посушливої весни зі швидким підвищенням температури, коли волога -- основний лімітуючий фактор. Якщо навесні волога спостерігається у надлишковій кількості, а це відповідно впливає на затримку сівби культур, то треба навпаки дати можливість розвиватися першим весняним сходам бур'янів і знищувати їх лише перед посівом. У такому випадку ці бур'яни за час свого розвитку підсушують верхній посівний шар ґрунту. Кожна з цих програм має свої переваги і недоліки, основним з яких є збільшення або зменшення напруження у найбільш завантажений період сівби весняних ранніх культур потребою внесення у цей час гербіцидів.

Внесення гербіцидів може бути обумовлене не лише наявністю бур'янів, а й проміжної культури, яку потрібно знищити до початку сівби. Таким чином, система застосування гербіцидів не може бути стандартною, вона повинна враховувати особливості кожного конкретного регіону або поля та наявного видового складу бур'янів. Орієнтація лише на застосування гербіцидів може не дати високої ефективності і, крім того, може зумовити набуття бур'янами стійкості до певних гербіцидів, що застосовуються щороку, тому інтегрована система контролю бур'янів обов'язково повинна включати сукупність інших заходів, які взаємодоповнюють один одного.

 

Контроль багаторічних бур’янів

Контроль багаторічних бур'янів у силу їх біологічних особливостей передбачає інший підхід, ніж контроль однорічних. Ключ у контролі багаторічних бур'янів полягає у розумінні закономірностей руху вуглеводів по рослині -- запасних поживних речовин, які визначають здатність цієї групи рослин перезимовувати і давати нові пагони. У перший період вегетації за рахунок утворення нових сходів у рослинах переважає рух від вегетативних органів до проростаючих бруньок. Але коли пагони досягають певної фази розвитку, вуглеводи, які утворюються у листках, починають передаватися назад в органи резерву поживних речовин, і тоді вони рухаються до коренів. Наприклад, у пирію повзучого це спостерігається за висоти рослин 15-20 см, а в осотів -- після формування бутонів-початку цвітіння.

Знання закономірностей руху вуглеводів по рослині є основою для ефективного застосування системних гербіцидів проти цієї групи бур'янів. Використання гербіцидів повинно співпадати з переміщенням вуглеводів від листкового апарату до кореневої системи, в іншому разі основна частина гербіциду залишиться на листковому апараті і може знищити тільки наземну частину, а підземна залишиться неушкодженою. Це призведе до появи нових сходів бур'янів. Найбільша ефективність системних гербіцидів проти багаторічних бур'янів спостерігається восени, позаяк у цей час переважає виключно відтік запасних поживних речовин. Весняний період характеризується одночасним рухом вуглеводів від коренів до листків і навпаки.

Науковці встановили, що в органах накопичення під час осіннього застосування гербіциду гліфосат його кількість була вчетверо більшою, ніж під час весняного.

Слід ураховувати і те, що навіть за оптимального застосування гербіцидів у сукупності з іншими заходами багаторічні бур'яни можна вивести з поля лише за 3-4 роки.

Якщо інтенсивна система захисту застосовується лише один рік, то початкова чисельність цього виду поновлюється вже через 2-3 роки. Пояснюється це біологічними особливостями виду, які полягають у різній здатності протистояти проникненню гербіцидів до бруньок, що знаходяться у різному життєвому стані. Активно ростучі бруньки поглинають гербіцид удесятеро більше, ніж сплячі. Це призводить до загибелі перших та здатності других давати нові сходи.

У посушливих умовах, коли ймовірність появи сходів багаторічних бур'янів у другий період вегетації низька, доцільно вносити гліфосат перед збиранням зернових культур, що дає змогу знищити вегетуючі багаторічні бур'яни. Гліфосат вносять за тиждень-два перед збиранням. На початку вегетаційного сезону потрібно знищувати осоти у посівах зернових колосових культур препаратами з діючою речовиною 2,4-Д, МСРА тощо.

Отже, аби досягнути успіху у контролі багаторічних бур'янів, потрібна довгострокова програма, в якій поєднані кілька методів контролю бур'янів.

Таким чином, запровадження технології за рахунок застосування нових елементів програм до гербіцидів, економії палива і вологи дають змогу виробникам зменшити високі витрати на комерційне виробництво сільськогосподарських культур.