Методи контролю

Система заходів із захисту кукурудзи від хвороб включає організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні та біологічні методи контролю.

Одним із головних організаційних заходів є своєчасний збір урожаю та післязбиральне заорювання пожнивних решток. При оптимальних строках збору кукурудзи відбувається розпилення наростів пухирчатої сажки, спори яких гинуть. Завдяки цьому заходу ураженість у подальшому зменшується у 3-5 разів.

У боротьбі з хворобами кукурудзи важливе значення мають агротехнічні заходи, спрямовані на відчутне зменшення резервацій інфекції і підвищення стійкості рослин проти хвороб. До них належать: дотримання правильних сівозмін, строків сівби тощо. Часте вирощування кукурудзи на одному й тому самому полі або її монокультура призводять до накопичення в грунті збудників сажкових хвороб, гельмінтоспоріозу, диплодіозу тощо. Правильне чергування культур у сівозміні сприяє зменшенню інфекції багатьох хвороб, оскільки частина збудників гине, не знайшовши рослини-живильника, а деякі відмирають унаслідок появи іншої мікрофлори в ризосфері рослин. Для біологічного очищення грунту від багатьох збудників хвороб потрібно не висівати кукурудзу на одній і тій самій площі протягом двох-трьох років. За сильного розвитку таких хвороб, як летюча сажка й ризоктоніоз, повторно вирощувати кукурудзу на тому самому полі можна через чотири-п’ять років. Поля в сівозміні розміщують так, аби посів кукурудзи поточного року не був поряд із торішнім її посівом. Це зменшує поширення інфекції хвороб на нові посіви кукурудзи. Не слід також розміщувати посіви проса й могару поблизу посівів кукурудзи, оскільки це може призвести до посилення розвитку бактеріозу на качанах унаслідок пошкодження їх хлібними клопами.

У степових і деяких інших зонах України можна висівати кукурудзу по кукурудзі на товарне зерно й силос, але при цьому слід вдаватися до додаткових заходів боротьби з хворобами та шкідниками.

Розміщення кукурудзи по кукурудзі, а також після ячменю призводить до найбільшого ураження пухирчастою сажкою. Найменше уражуються рослини кукурудзи, які вирощуються після озимої пшениці, що зумовлено кращою фітосанітарною дією озимої пшениці на грунт з точки зору очищення від патогенів.

Таким чином, доцільніше розміщувати кукурудзу після озимої пшениці. Різкий вплив попередників на розвиток збудників сажок кукурудзи обумовлено зміною фунгіcтазису грунту під впливом кореневих виділень і пожнивних решток рослин. Кореневі виділення озимої пшениці, ймовірно, виводять патогенів зі стану спокою. Тобто кореневі виділення з озимини можуть викликати загибель патогена і природну дезинфекцію ґрунту.

 

Добрива -- у захисті

 

Важливу роль в підвищенні стійкості кукурудзи до основних хвороб відіграють добрива. Підвищується стійкість рослин до хвороб при внесенні органічних і мінеральних добрив, особливо фосфорних і калійних, а також мікродобрив. Захищають посіви кукурудзи від летючої сажки так як і від пухирчастої. У захисті насіння та проростків кукурудзи від сажки важлива його ретельна підготовка до сівби: вилучення хворих, недорозвинених зерен та протруювання насіння. У боротьбі з летючою сажкою на посівах добре вносити азот в грунт в нітратній формі.

Внесення під кукурудзу меліорантів і органічних добрив впливає на ураженість кукурудзи основними хворобами. Ефект зниження ураження на 20-40% спостерігався на ділянках, де застосовували органо-мінеральний компост при посіві в кількості 20 т/га. Незначне зниження розвитку гельмінтоспоріозу до 10% відмічено при внесені вапнякових матеріалів на підкислених ґрунтах. Однак надлишкове удобрення підвищує сприйнятливість рослин до гельмінтоспоріозу.

 

Гібридне питання

Науковці встановили, що кремнисті ранньостиглі форми кукурудзи генетично більш сприйнятливі до летючої сажки в порівнянні з зубовидними пізньостиглими. Рекомендуються висівати ультраранні гібриди для вирощування у конкретних грунтово-кліматичних зонах.

Стеблові гнилі -- хвороба старіючих рослин. Середньостиглі та середньоранньостиглі сорти є стійкими до стеблових гнилей. Значна шкідливість стеблових гнилей проявляється в умовах посухи.

Система, яка розроблена Інститутом зернового господарства УААН, передбачає виведення та районування стійких проти хвороб сортів і гібридів; оздоровлення насіння; боротьбу з хворобами в період вегетації рослин; вирощування непошкодженого, доброякісного врожаю і запобігання його втратам під час зберігання, а також карантинні заходи.

Найрадикальнішим і економічно найефективнішим методом боротьби з хворобами кукурудзи є створення стійких проти них гібридів і сортів.

Є багато хвороб кукурудзи, що виникають у різні періоди вегетації рослин. Ступінь розвитку деяких із них залежить від екологічних умов певної зони. Тому селекційні роботи слід спрямовувати на створення таких гібридів і сортів кукурудзи, які мали б групову стійкість проти найшкідливіших для певної еколого-географічної зони хвороб.

У районах із високою вологістю грунту та недостатнім його прогріванням насамперед потрібно створювати сорти з підвищеною стійкістю проти пліснявіння насіння і хвороб сходів. В умовах надмірної вологості грунту в період достигання й збирання кукурудзи важливою є селекція на стійкість проти хвороб качанів, особливо таких, у боротьбі з якими малоефективні інші методи. Досвід деяких зарубіжних і вітчизняних вчених свідчить, що селекцією можна підвищити стійкість кукурудзи навіть проти таких хвороб, як бактеріальне в’янення, пухирчаста сажка тощо.

Для виробництва можна рекомендувати низку сучасних сортів і гібридів, яким треба приділити увагу за комплексом у них цінних ознак, зокрема, стійкістю проти пухирчастої сажки.

Проте слід пам’ятати, що стійкість гібридів добре проявляється в першому поколінні, а в подальших вона помітно зменшується.

 

Строки сівби

Велике значення для підвищення стійкості кукурудзи проти хвороб має сівба насіння в оптимальні строки, коли температура грунту сягає +9-12°С. Рання сівба кукурудзи за нижчих температур призводить до посилення ураженості насіння пліснявінням, стебловими й кореневими гнилями, а пізня -- до посилення розвитку пухирчастої та летючої сажок і більшої сприйнятливості рослин до нігроспорозу, а також до пліснявіння качанів у полі й під час зберігання. Ефективним заходом боротьби з пліснявінням насіння й проростків є правильна глибина загортання насіння. Для степової і лісостепової зон кукурудзу зазвичай рекомендують висівати на глибину 8 см, у більш зволожених зонах, на важких за механічним складом грунтах – 4-5 см, на легких -- 6-8 см. Визначаючи глибину загортання насіння, треба враховувати також зволоженість орного шару грунту. Один із способів боротьби є сівба зрілим, добре виповненим насінням, яке дає могутніші сходи та менш сприйнятливе, ніж недозріле, до ураження грунтовими грибами. У районах недостатнього зволоження після сівби кукурудзи рекомендується провадити коткування, що поліпшує умови проростання насіння, зменшує його пліснявіння й ураженість стебловими та кореневими гнилями.

 

Протруювання насіння

 Важливе значення в зниженні шкідливості від хвороб має якість насіння. Його калібровка разом із протруєнням ефективними препаратами запобігає розвитку на насінні і проростках більшості патогенних грибів.

Встановлено, що за рахунок протруєння значно зменшується пліснявіння проростків, підвищується польова схожість насіння гібридів кукурудзи. Рослини менше уражуються летючою сажкою і кореневими гнилями. Протруєння вважається ефективною і обов’язковою технологічною операцією в системі післязбиральної обробки і зберігання насіння кукурудзи. На кукурудзообробних заводах її виконують після повного очищення і сортування насіння одночасно із пакуванням готової продукції.

Для сівби слід застосовувати високоякісне насіння, яке за сортовою чистотою, типовістю, енергією проростання й схожістю відповідає державному стандарту. Для запобігання ураженню проростків кукурудзи плісеневими грибками, кореневими й стебловими гнилями, сажковими хворобами насіння протруюють фунгіцидами (див. табл.). На полях з великою кількістю пожнивно-кореневих решток, які залишаються після кукурудзи або стерньових попередників на поверхні, в окремі роки існує загроза збільшення в 1,5-2 разу враження рослин кореневими та стебловими гнилями. У зв’язку з цим обробка насіння фунгіцидами набуває першочергового значення. Для ефективного поєднання заходів боротьби зі шкідниками й хворобами рекомендовано застосовувати бакові суміші протруйників інсектицидної та фунгіцидної дії.

Таким чином, для захисту сходів кукурудзи найкраще використовувати інкрустацію насіння інсектофунгіцидними сумішами з комплексонатами мікродобрив, що дає можливість підвищити рентабельність виробництва. У порівнянні з бінарною сумішшю ця комбінація зменшує собівартість зерна на 20-30 грн/т та збільшує рентабельність на 7-11%.