На заході, який відбувся у рамках виставки «АгроВесна 2019», експерти обговорювали питання стану та перспектив тепличного бізнесу в Україні. До заходу долучились представники всіх ланок виробництва тепличної продукції.
Ринок диктує свої умови
Смакові уподобання у населення змінюються, відповідно, з’являються нові запити. Сьогодні споживачі стають більш вибагливими до своєї дієти та прагнуть споживати якомога більше корисних продуктів харчування протягом усього року.
У середньому мешканець України за рік споживає 100 кг свіжих овочів, що становить лише 14% у раціоні харчування та є негативним явищем, адже суттєво нижче частки споживання відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я.
«Міністерство докладає усіх зусиль, аби сприяти розвитку вітчизняного виробника. Експортна стратегія вже знаходиться на погодженні у Міністерстві юстиції, тож маємо сподівання, що найближчим часом буде передана на затвердження до Верховної Ради», — зазначила на початку свого виступу Ірина Ніколаєва, експерт офісу підтримки реформ профільного відомства.
Торік частка експорту АПК становила понад $18 млрд, а це більше 40% у загальному експорті України. Інвестиції є вагомою підтримкою аграрія, але на сьогодні частка іноземних капіталовкладень сягає лише 9%.
Основними складовими експорту за 2018 рік є олія, кукурудза, пшениця. Проте Україна має високий потенціал в інших категоріях, таких як овочі та фрукти. Цей вид продукції займає вагому частку в експорті інших країн.
Завдання міністерства полягає у тому, щоб сприяти нарощенню об’ємів у слабких місцях. Планується диверсифікація товарної номенклатури, яка дозволить збільшити додаткову вартість; перехід від сировини до готової продукції та розширення ринків збуту, що передбачає розробку дорожніх карт.
Інформацією щодо аналізу інфраструктури тепличного ринку поділився з присутніми Євгеній Чернишенко, президент асоціації «Теплиці України». Як стало відомо, сьогодні тепличне виробництво займає маленьку, проте вагому частку, необхідну для забезпечення вітчизняного споживача високоякісною продукцією місцевого виробництва.
Сучасний стан вітчизняного ринку овочів закритого ґрунту
На сьогодні український ринок тепличних овочів представлений двома потужними високотехнологічними комбінатами площею близько 70 га, а саме: Уманський тепличний комбінат та ПрАТ «Комбінат «Тепличний» у місті Бровари.
Оскільки цілорічне виробництво свіжих овочів тільки формується, попит значно перевищує пропозицію. Так, вітчизняні теплиці здатні задовільнити попит лише на 10–20%.
У той же час наша країна експортує тепличні овочі на зовнішні ринки. Головним споживачем є Білорусь, однак за останні два роки її частка в структурі імпорту скоротилась із 77% до 56,8%. Проте зросла частка Польщі з 1,6% до 3,5%, Естонії — з 3% до 8,6% та Молдови — з 0,6 до 2%.
За оцінками аналітиків, частка овочів закритого ґрунту минулого року не перевищила 6% усієї овочевої продукції України. На внутрішньому ринку відчутно посилюється конкуренція між продуктами місцевого виробництва i легальним та нелегальним імпортом. У наших супермаркетах завезена продукція лежить поруч із місцевою або ж навіть замість неї.
Варто зазначити, що виробництвом закритого ґрунту займається безліч невеликих господарств, які не звітують про свої досягнення, тож дізнатись реальний збір урожаю тепличних овочів досить складно.
Національному виробнику все складніше адаптуватися до ринкової ситуації з метою збереження власного виробництва.
Так, щоби зменшити витрати на енергоносії, тепличникам довелось дещо скоригувати свої плани на 2019 рік. Строки посадки відтермінували на 2–2,5 тижні в порівнянні з попереднім роком. Тож урожай буде пізніше, ціни — нижчі. Основними складовими бізнесу є виготовлення продукції і подальша вдала реалізація. Важливим питанням на цей час лишається цінова політика поточного сезону, яка залежить від багатьох чинників, у тому числі і від купівельної спроможності населення.
Проте попри низку негативних факторів українські тепличники не відстають від зарубіжних колег.
Негативні фактори, що гальмують розвиток тепличного бізнесу:
- військові дії на сході України та анексія Криму, що призвели до зменшення виробничих площ приблизно на 35–40%;
- знецінення гривні;
- зниження купівельної спроможності серед населення;
- зростання сірого імпорту;
- законодавчі акти, що відібрали не лише у тепличників, а й у всього сільського господарства пільгу у 20%, яка була спрямована виключно на розвиток матеріально-технічної бази. До того ж це була єдина некорумпована фінансова підтримка з боку держави;
- високі банківські ставки, труднощі в отриманні кредиту.
Перспективи розвитку тепличного бізнесу в Україні
Основними тенденціями тепличного виробництва в Україні є збільшення тепличних площ, підняття урожайності, будівництво новітніх комплексів із круглорічним вирощенням.
Динамічному розвитку тепличного бізнесу перешкоджає його висока капіталоємність, особливо на початковому етапі. Щоб збудувати новий тепличний комплекс на новому місці (овочеве виробництво), потрібно вкласти приблизно 350–400 євро на 1 м2. За нинішніх цін на енергоносії, добрива та інші необхідні складові строк окупності становить приблизно 10–12 років.
При цьому важливо врахувати, що старі теплиці надто енерговитратні. Основним фактором виживання підприємств галузі є зниження використання енергоносіїв на кілограм вирощеної продукції. Слід розглядати альтернативну енергетику, до прикладу, біогаз, вугілля, сонячну енергію.
Експорт і логістика
Постійні виклики зовнішнього середовища, з якими зіштовхується бізнес, змушують створювати та втілювати нові підходи, завдяки яким відбувається зміцнення конкурентного потенціалу та утримання позицій на ринку.
Після того, як українські тепличники втратили основний іноземний ринок збуту — російський, виникла потреба в переорієнтації на нові. Угода про асоціацію між Україною та ЄС відкрила нові горизонти перед вітчизняними аграріями. Проте разом із можливостями з’явилося ряд перепон, які потрібно подолати.
Потужний ринок ЄС є досить привабливим для українського експортера, проте, аби продукція мала вихід на нього, вона повинна відповідати цілому ряду вимогам. Основним критерієм є наявність міжнародного сертифіката Global GAP, який гарантує безпеку продукції. Він дає можливість виходу на ринки більш ніж 100 країн світу.
Ще одним із ключових питань є використання логістичного підходу до управління бізнесом, яке на сьогодні є характерним як для малих, так і великих підприємств. Логістика є саме тією сферою компетентності, яка пов’язує підприємство з постачальниками та споживачами. З огляду на загострення конкурентної боротьби за споживача та скорочення життєвих циклів самої продукції, грамотно вибудований ланцюг доставки продукту від виробника до споживача має істотний вплив на його вартість, оскільки безпосереднім чином стосується якості обслуговування споживача, тим самим забезпечуючи комерційний успіх діяльності підприємства в умовах жорсткої конкуренції.
Кадри
Останнім часом український бізнес усе більше відчуває кадровий голод. Слабка профорієнтація школярів, застаріла освітня система та відтік працездатного населення за кордон негативно вплинули на ринок праці.
Світ змінюється шаленими темпами, а разом із тим, люди і їх потреби. Працівники старшого покоління орієнтовані на стабільність та гідний заробіток, проте у молоді зовсім інші пріоритети.
Ситуація така, що самою лише заробітною платою кадри не втримаєш. Люди потребують мотивації та постійного розвитку, тож роботодавець має врахувати ці запити та створювати максимально комфортні умови для праці.
Великою прогалиною є підготовка кадрів у навчальних закладах. Освітня програма не відповідає запитам сьогодення. Спеціалісти часто потребують перепідготовки. Тому агрохолдинги активно співпрацюють із навчальними закладами та докладають зусиль, аби студенти отримали доступ до практичних навиків. Таким чином, компанії спонукають молодь до знань та вивчають майбутніх працівників відповідно до своїх потреб.
Виробництво овочів належить до стратегічно важливих напрямів сільського господарства, що не лише гарантує продовольчу безпеку держави, а й забезпечує сировиною харчову та переробну промисловості, а також випускає експортноорієнтовану продукцію з високою доданою вартістю. Сьогодні теплична галузь потребує значної модернізації і капіталовкладень, адже інакше українські тепличники просто не зможуть конкурувати з нашими сусідами та боротись за гідне місце на міжнародному ринку.
Анна ГОРОБЧУК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"