Кліматичні зміни й майбутнє зернової галузі
Цього року вітчизняна зернова галузь зіткнулася з не лише з наслідками пандемії коронавірусу, що паралізували світову торгівлю та логістику, а й також певною мірою з досить суттєвими проблемами, спричиненими наслідками глобальних змін клімату. У березні-квітні спостерігався дефіцит опадів на всій території та особливо в південних регіонах. Унаслідок цього розвивалася й поглиблювалася весняна повітряна засуха, яка на багатьох площах південних областей поєдналася з ґрунтовою. Дещо стабілізували ситуацію потужні опади у травні-червні, однак загальна тенденція щодо дефіциту вологозабезпечення зберігатиметься й надалі, адже цей рік уже перевершив попередні за аномально високою температурою повітря, яка на кілька градусів перевищує багаторічну норму. Тому досить складно робити висновки щодо перспектив зернової галузі, адже в одних регіонах ситуація є досить складною, як це сталося в Одеській області, в деяких виробництво буде на рівні середнього багаторічного рівня, а в інших можна очікувати певне зростання, враховуючи динаміку зміни посівних площ. Тому цілком можливо обґрунтувати прогнози з огляду на сучасний стан, основні тренди та тенденції.
Сучасний стан розвитку ринку зерна
Тогорічний рекордний обсяг урожаю зернових і зернобобових культур не в останню чергу був зумовлений поєднанням кількох найсприятливіших чинників — збільшенням посівних площ, інтенсифікацією технології виробництва та збільшенням витрат мінеральних добрив, якісного посівного насіння, інтегрованого захисту рослин. Спробуємо розглянути кожний із зазначених чинників окремо.
Аналіз статистичних даних свідчить, що найпомітнішою тенденцією останніх років є стійке зростання посівних площ загалом, зокрема, під зерновими культурами. Якщо у 2015 році посівні площі зернових і зернобобових культур становили близько 14,7 млн гектарів, то у 2019-му вже досягли показника 15,3 млн гектарів (рис. 1).
Рис. 1. Динаміка зміни посівних площ під зерновими культурами
Джерело: Складено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Значний вплив на розвиток зернової галузі має інтенсифікація виробництва, що проявляється в удосконаленні технологій і збільшенні обсягів використання мінеральних добрив. Для прикладу, у 2015 році аграрні підприємства на 1 га уточненої посівної площі культур зернових і зернобобових вносили близько 90 кг мінеральних добрив, що забезпечило середню її урожайність на рівні 43,8 ц/га, тоді як у 2019-му вказані показники становили, відповідно 132 кг і 53,7 ц/га (табл. 1).
Таблиця 1. Рівень унесення мінеральних добрив і середня врожайність основних зернових культур на підприємствах України у 2015-му і 2019 роках
Джерело: Складено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Тобто за інших рівних умов 146,7% збільшення використання мінеральних добрив разом з іншими чинниками виробництва та погодно-кліматичними умовами зумовило зростання середньої врожайності вирощування зернових і зернобобових культур на 122,6%. До того ж на різних культурах співвідношення прибавки врожайності залежно від збільшення обсягів унесення добрив істотно відрізняється.
Загалом внаслідок інтенсифікації й інших чинників виробництва зернових культур останніми роками його обсяги зросли до 70–75 млн тонн (рис. 2). Цього року відповідно до аналізу інформації FAO UNN прогнозоване виробництво зернових культур становитиме близько 72,1 млн тонн, зокрема пшениці — 25 млн тонн, кукурудзи — 37 млн тонн.
Рис. 2. Динаміка виробництва стратегічних зернових культур
Джерело: Складено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Варто окремо зазначити, що поточні очікування на врожай були значно більші. Однак через посуху та втрати посівів озимих у південних регіонах цього року врожай буде на кілька мільйонів тонн меншим, ніж у 2019 році. Одним із головних проявів кліматичних змін в умовах глобальних процесів потепління є істотне підвищення температури повітря, зміна термічного режиму та структури розподілу опадів, збільшення кількості стихійних метеорологічних явищ і екстремальних погодних умов. Це вже впливає на сільськогосподарське виробництво в більшості регіонів і потребує адаптації багатьох господарств до цих змін із метою зменшення ризиків і потенційних економічних втрат. Уже сьогодні потрібно змінювати підходи до агропромислового виробництва у напрямі переходу до нових кліматично оптимізованих технологій.
Економіка зернової галузі
Протягом останніх 5 років спостерігається негативна тенденція зниження економічної ефективності виробництва зернових культур. Зокрема, у 2015 році середній рівень рентабельності виробництва зернових і зернобобових культур становив 43,1%, то у 2016 році він знизився до 37,8%, у 2017-му — до 25, у 2018-му — до 24,7, а у 2019 році — до межі прибутковості 11,8% (рис. 3).
Рис. 3. Ефективність виробництва зернових культур
Джерело: Складено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Якщо порівнювати два періоди 2015 року і 2019-го, то можна спостерігати по основних видах зернових культур досить значне зниження рівня рентабельності їх виробництва (табл. 2). Найсуттєвіше скоротилася економічна ефективність виробництва гречки, а також проса та кукурудзи. Ринкова кон’юнктура останніми роками була досить несприятливою для ведення агробізнесу. Реалізаційні ціни істотно коливалися, в той час як витрати на виробництво стабільно збільшувалися. Для зменшення потенційних ризиків, що виникають внаслідок зміни кон’юнктури ринку, а також негативного впливу погодно-кліматичних умов й інших чинників, агробізнес може врятувати стратегія диверсифікації економічних видів діяльності, розвиток переробки продукції, застосування інноваційних технологій поливу та крапельного зрошення.
Таблиця 2. Порівняння рентабельності виробництва основних зернових культур у 2015 році та 2019-му, %
Джерело: Складено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Одним із важливих чинників конкурентоспроможності продукції зернової галузі є собівартість її виробництва. За цим показником вітчизняний агробізнес ще спроможний конкурувати з виробниками інших країн світу. Однак за останні 5 років спостерігається тенденція суттєвого зростання рівня витрат (табл. 3).
Таблиця 3. Порівняння виробничих витрат на 1 ц продукції зернових культур у 2015 р. і 2019 р, грн
Джерело: Складено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Найвищі темпи зростання виробничих витрат були за вирощування жита і вівса, а також проса. Зберегти конкурентні переваги у виробництві зерна можливо шляхом подальшої інтенсифікації виробництва й оптимізації витрат.
Аналіз структури витрат на виробництво зернових культур у 2019 році показав, що різні їх елементи займають від 1,2 до 25% у формуванні собівартості продукції (табл. 4).
Таблиця 4. Структура витрат на виробництво окремих зернових культур на підприємствах України за 2019 рік, %
Джерело: Складено за даними досліджень і аналізу інформації Держслужби статистики
Упровадження сучасних ресурсо- та енергозберігальних інноваційних технологій та оновлення матеріально-технічної бази підприємств сприятиме зниженню непродуктивних витрат і темпів їх збільшення.
Нині стале виробництво зерна є стратегічно важливим для розвитку вітчизняної економіки та забезпечення продовольчої безпеки. Зерно також є основою формування доданої вартості в багаторівневому ланцюгу АПК й однією з найбільших за обсягами надходжень від експорту товарних позицій.
Ю. В. КЕРНАСЮК, канд. екон. наук, ІСГС НААН,
експерт-дорадник з аудиту, економіки та управління підприємством
