Де нині найактивніше розвиваються проекти з біогазу у сфері сільського господарства? Оскільки я представляю консалтингову компанію, то наше завдання — показати, як краще скористатися можливостями кожного конкретного підприємства для виробництва біогазу. Різні технології дозволяють отримувати у такий спосіб електроенергію, тепло, холод, вуглекислий газ і біометан.
Почну з комплексів при цукрових заводах. Це найпопулярніша тема в біогазі. Ми бачимо її вдале втілення у Рокитному, Теофіполі. Відходи виробництва на цукрових заводах раніше йшли у тваринництво. Сьогодні цього майже не спостерігаємо. Але ж відходи є! Найменший цукрозавод за сезон переробляє 100 тис. т буряків, а солідний — 500 тис. т. Уявляєте, скільки жому залишається? А це ж досить енергоємний продукт, безкоштовна сировина для біогазової станції.
Навіть якщо порахувати дохід тільки від отриманої завдяки такій станції електричної енергії, він вимірюватиметься мільйонами євро. Для малого цукрозавозаводу підійде біостанція потужністю 1,4 мВт, для великого — до 7 мВт. Ще плюс: цукрові заводи використовують утворювану на виробництві біогазу побічну теплову енергію, бо там завжди потрібні пара і гаряча вода.
Але ми маємо ще одну ефективну пропозицію: використовувати перероблений на біостанції жом. Його можна застосовувати як органічне добриво, економлячи на купівлі мінеральних добрив. Також можна виготовляти з нього кормові добавки. Але найцікавіший додатковий спосіб заробітку — грануляція жому. Після цього він перетворюється на органічне тверде паливо. Його теплотворна здатність приблизно дорівнює бурому вугіллю або соняшниковому лушпинню.
Ще біогаз можна отримувати на рослинній сировині. «Перші ластівки» такого підходу в Україні вже теж є. Це станції на чистому кукурудзяному силосі. Якщо порівняти силос із тим же цукровим жомом буряків, то його економічна віддача буде приблизно вдвічі вищою. Низка господарств, які вирощують певні сорти кукурудзи, отримали по 50 ц/га. Коли є власні землі, кукурудзяний силос обходиться недорого — за собівартістю.
Звісно, можна узяти для біогазу й інші рослини: скажімо, цукрове сорго. Його можна включати в сівозміну, чергуючи з кукурудзою. Часто порівнюють: що краще, що гірше? Це залежить від сорту рослини, врожайності, технології вирощування та інших факторів. Наприклад, «Миронівський хлібопродукт» для виробництва біогазу використовує пташиний послід і сорго. Ми завжди можемо прорахувати, порівняти усі параметри для конкретних умов.
У Теофіполі на Вінниччині добудовується біогазова станція, розрахована на потужність 16,5 мВт. Це — як вихід у космос!.. Власник підприємства — ентузіаст, він йде на комерційний ризик, адже це велика потужність і чималі фінансові витрати. Я знаю у Німеччині та Англії станції на 1,5–2 мВт, так що в Теофіполі — доволі потужна. Але не найбільша. Відомий приклад: у місті Шведт-Одері (Німеччина) вже близько п’яти років працює біогазовий завод на кукурудзяному силосі такої ж потужності — 16,5 мВт.
Кукурудза, сорго або солома?.. Розрахунки свідчать: якщо збирати солому на біогаз, а не на тверде паливо чи добриво, то економічна віддача буде найкращою. У європейських країнах останнім часом почали обмежувати використання для технічних потреб харчових культур. В Україні це дозволено. В Євросоюзі ж прагнуть дедалі більше працювати на соломі. З тонни силосної кукурудзи можна отримати 180–200 куб. м біогазу, а з тонни соломи — понад 300 куб. м. Але з останньою дещо складніше працювати з огляду
на логістику.
Тепер — про біогаз у тваринництві. Молочнотоварні, свиноферми, птахофабрики м’ясного й яєчного напряму — усі вони цілком підходять для нашої мети. Першим на це зважився «Миронівський хлібопродукт», потім підтягнувся «Екопрод», який використовує для виробництва біогазу коров’ячий гній. Відходи діяльності тваринництва токсичні й вимагають для утилізації будувати очисні потужності… Так що тут біогазова енергетика на відходах цінна ще й тим, що бере участь у збереженні довкілля.
Інші переваги біогазу у тваринництві теж очевидні: постійна наявність сировини, безвідходне виробництво, особливо коли мова йде про курячий послід. Побічну теплову енергію теж можна використовувати для опалення корівників або пташників.
А що робити меншим господарствам? У нас сотні невеликих ферм, свинарників, корівників… Маленькі станції потужністю, скажімо 100 кВт, навряд чи будуть вигідні, навіть за гарного «зеленого» тарифу. Але у всьому світі фермери об’єднуються у кооперативи, і в сфері виробництва біогазу це відбувається також. Якщо спільно вийти на станцію потужністю 1 мВт — таку, до прикладу, як зараз будує під Києвом фермерське господарство «Журавушка», то це може бути вигідно всім учасникам проекту.
Інвестори завжди на що дивляться насамперед? На типові ризики. Для біогазових станцій головний ризик — брак сировини. Наприклад, неврожай або взагалі відсутність навколо заводу господарств, де вирощується необхідні для біогазу культури. Ще ризик: біогазовий завод — це доволі складне виробництво, і якісь недоробки з боку персоналу можуть викликати велику проблему.
У декого виникають питання з оформленням тарифів. Замість того щоб звернутися у профільну організацію, вони намагаються домогтися результату за допомогою своїх штатних юристів самотужки.
Ми можемо розрахувати, прикинути: який тип станції вам потрібен? Чи вигідна вам буде біогазова станція? На якій сировині краще працювати кожному конкретному господарству, де знайти підрядників для будівництва, фінансування, як краще оформити «зелений» тариф. І добре, я вважаю, коли кожен проект проходить перевірку незалежним аудитором.
Біометан — це аналог природного газу, з якого роблять також мінеральні добрива. Тож можна їх виготовляти й з біогазу… Але це ми говоримо вже про більш глибоку переробку, пов’язану з отриманням складних хімічних субстанцій. Така перспектива ще далеко попереду, а поки що думаємо, як зробити біоенергетику окупною у реальні терміни.
Записав Ігор ПЕТРЕНКО
