Значення культури
Батьківщиною сої вважається Південно-Східна Азія. У Китаї вона відома понад 6 тис. років до н.е. Понад 4 тис. років до н.е. сою вирощували в Кореї, Індії, Японії. Нині соя займає перше місце у світі серед сировинних культур для виробництва рослинної олії, яку використовують на харчові цілі і для виробництва промислової продукції. Її зерно збалансоване за протеїном та амінокислотами. У насінні міститься 30-55% білку, 13-26% жиру, 20-32% крохмалю, багато калію, фосфору, кальцію, а також вітамінів. Соєвий білок і олію можна знайти у складі понад однієї тисячі харчових продуктів, починаючи від приправ до салатів, соєвого м’яса, хліба і закінчуючи смачними готовими стравами. Із сої виготовляють соуси, молоко, сир, замінники яєчного порошку, кондитерські вироби, ковбаси, консерви, а також лаки, фарби, мило, пластмасу, клей, штучні волокна.
Як кормову культуру сою використовують у годівлі тварин у вигляді макухи, соєвого шроту, дерті, молока, білкових концентратів, зеленого корму, сіна, силосу, соломи. Макуха може застосовуватися як універсальний білковий концентрований корм, адже в 1 кг цього продукту міститься 1,26 кормових одиниць, 354 г перетравного протеїну, 28 г лізину.
Cоя - один з кращих попередників у сівозмінах сільськогосподарських культур. Вона сприяє накопиченню азоту, поліпшенню структури й родючості ґрунту, очищає поле від бур’янів. Здатна використовувати малодоступні важкорозчинні поживні речовини з нижніх шарів ґрунту і включає їх у кругообіг живлення. У середньому на 1 га вона залишає азоту близько 60-80 кг/га, фосфору - 20-25 кг/га і калію - 30-40 кг/га. Тому доцільним є запровадження цієї культури в короткоротаційні сівозміни.
Світове виробництво
Соєві боби мають найбільшу частку у структурі світового виробництва олійних культур. За підсумками минулого сезону вона становила 57%, тоді як ріпаку - 13%, а соняшнику - лише 8%.
Виробляють сою 75 країн, найбільшими з яких є Сполучені Штати Америки, Бразилія, Аргентина та Китай. За прогнозами Міністерства сільського господарства США, у 2011-2012 маркетинговому році (МР) виробництво сої становитиме 257 млн т, що менше в порівнянні з попереднім сезоном на 6,5 млн.
Площа вирощування сої у світі має тенденцію до щорічного зростання, і, як наслідок, в новому сезоні буде більшою за всі періоди вирощування цієї культури. Вона сягатиме 104,1 млн га, що на 1,3 млн га більше у порівнянні з попереднім сезоном. Незважаючи на розширення посівної площі під цією культурою, урожайність очікується нижчою за попередній рік. На це вплинула надзвичайно спекотна погода в основних країнах виробниках. Так, тривала відсутність опадів у США зменшить прогнози виробництва на 8%, Бразилії - 3%, Китаї - 7% до рівня минулого року.
Зростання чисельності населення у світі забезпечує підвищений попит на сою та продукти її переробки, оскільки у країнах з низьким рівнем доходів населення вони використовуються як дешевий рослинний білок у харчуванні людей, а у розвинених країнах - як цінна білкова сировина в годівлі тварин.
Споживання та торгівля
За даними USDA, світове споживання сої матиме тенденцію до зростання. У новому сезоні попит на цю культуру становитиме 262 млн т, що більше в порівнянні з минулим сезоном на 4% та перевищує середньорічний показник за останні 10 років на 22%. Проте, на відміну від двох попередніх років, обсяги споживання сої перевищать її виробництво. Це негативно позначиться на світових кінцевих запасах. Наприкінці нового сезону вони становитимуть 61 млн т, що на 11% менше минулорічного.
Зменшення обсягів виробництва вплинуло на активність світової торгівлі. Обсяг експорту очікується на рівні 98 млн т, що на 7% більше в порівнянні з минулим роком. Загалом частка експорту сої стосовно обсягів його споживання становить 37%, що пояснюється значним задоволенням потреб світових споживачів саме соєвими бобами, а не продуктами їх переробки, якими є олія та шрот. Структура світового експорту сої розподіляється наступним чином: США - 39%, Бразилія - 37%, Аргентина - 12%, Парагвай - 6%, Канада - 3%. На інші країни доводиться 3% світового продажу.
Упродовж 2011 року на світових товарних біржах спостерігається зростання (за винятком окремих періодів) вартості соєвих бобів. Якщо в січні у США з базисом закупівельна ціна становила $426 за 1 тонну, то в липні підвищилася до $492/т. У цілому середні світові ціни 2010-2011 МР є вищими у порівнянні з попереднім сезоном на 30%.
Зменшення перехідних світових запасів сої сприятиме зростанню цін на олійному ринку. Якщо у США ціна серпневих ф’ючерсів на соєві боби з базисом поставки CIF сягала $583,8/т, то липневих 2011 року - $593,5/т. Проте, аналітики інвестиційного банку Goldman Sachs передбачають зростання вартості сої у вересні-жовтні поточного року на Чиказькій біржі від $0,75 до $13,75 за бушель. Оскільки вітчизняний ринок сої напряму залежить від тенденцій світового ринку, то внутрішні закупівельні ціни на сою теж можуть підвищуватися.
Ринок соєвої олії
Основним продуктом переробки сої є олія. У 2011-2012 МР прогнозується виробити 43,2 млн т соєвої олії, що на 4% перевищить рівень попереднього року. Збільшення виробництва олії пов’язують зі зростанням попиту на неї. Так, уряд Бразилії має наміри підвищити частку вмісту домішок біодизелю в пальному до 7%. Соєва олія є основною для його виробництва. Тому світовий ринок в очікуванні можливого зменшення експорту олії від основного продавця активізує імпортні закупівлі.
Підвищеною увагою з боку імпортерів користується соєва олія Аргентинського виробництва. За підсумками серпня поточного року продаж олії з Аргентини становив 600 тис. т, що в 1,7 разу перевищує рівень попереднього місяця. Найбільшими покупцями південноамериканської продукції стали Індія, країни ЄС та Китай.
Загалом споживання соєвої олії в новому сезоні становитиме 43,2 млн т, що на 5% перевищуватиме попередній. Як наслідок, світові запаси олії зменшаться з 3 до 2,5 млн т, що спричинить загострення конкуренції на світовому ринку сої та продуктів її переробки.
Вітчизняне виробництво
В Україні існують сприятливі кліматичні умови для вирощування сої, тому цілком логічним є те, що впродовж 20 років є розширення посівних площ та валових зборів. Тенденція до розширення площі і виробництва сої збереглася в останні роки. Якщо у 2005 році цю культуру вирощували на площі 422 тис. га, то у 2011 вона зросла до 1129 тис. Відповідно збільшувався й валовий збір, який у минулому році становив 1,7 млн т, що в 2,7 разу перевищило рівень 2005 року. За прогнозами асоціації «Укроліяпром», у 2011 році планується зібрати 2 млн т. При цьому урожайність очікується на рівні 17,7 ц/га.
Таким чином, за обсягами виробництва сої Україна вийшла на провідні позиції серед країн європейського простору. Цього вдалося досягти за рахунок сприятливої економічної ситуації на ринку. Якщо у вересні 2010 року середні закупівельні ціни на сою становили 2,9-3,1 тис. грн/т, то через рік вони дійшли до 4 тис. грн/т. Існуючий рівень цін є привабливим як для виробників, так і споживачів сої.
Суттєве зростання посівних площ і валових зборів сої свідчить про її надзвичайно важливу роль в аграрному комплексі України. Висновки спеціалістів свідчать, що збільшення виробництва насіння сої триватиме і надалі. Підтвердженням цьому є розрахунки вітчизняних науковців. Відтак, Мінагропрод України, який прислухається до порад науковців, передбачає у майбутньому довести валове виробництво сої до 5 млн т.
Соя приносить вітчизняним аграріям не лише позитивні господарські, а також економічні результати, зокрема, як високорентабельна культура. При дотриманні рекомендованих технологій вирощування та проведенні агротехнічних заходів досягається урожайність від 2,5 і вище т/га. Враховуючи витрати на 1 га 5,5-6,0 тис. грн, середню ціну реалізації 4,5 тис. грн/т, рентабельність виробництва сої становитиме понад 100%. Така прибутковість дає змогу повернути витрачені на вирощування культури кошти та додатково отримати 1 грн на кожну гривню, вкладену у її виробництво. Відтак, враховуючи стабільний попит на цю культуру у світі та Україні, економічні результати її вирощування у вітчизняних господарствах не будуть нижчими за показники попередніх років.
Отже, враховуючи світові тенденції, ситуацію на вітчизняному ринку зерна, виробники сої можуть отримати більший ефект від її вирощування у порівнянні з іншими сільськогосподарськими культурами шляхом господарського використання, реалізації на переробні підприємства або комерційним структурам.