На сьогодні чимало вітчизняних господарств планує створення власного зерносушильного комплексу або ж уже розпочали його будівництво. Це справа потрібна та вигідна як з точки зору окремої бізнесової одиниці, так і загальнодержавної в цілому. При цьому цілком природнім виглядає бажання аграріїв заощадити копійчину за рахунок власної метикуватості. Мовляв, ми тут поставимо сушарку, а тут — другу, між ними втулимо оцей сепаратор (він повинен підійти за продуктивністю), а тут — вмонтуємо одну «трубу», другу… Коротше кажучи, ініціатива зрозуміла і похвальна, проте іноді вона може вилізти «боком», змушуючи все терміново переробляти, надто у розпал сезону збирання врожаю.
Ще гірше, коли на току наявна лише частина необхідного для нормальної доробки зерна обладнання, і переміщення сотень тонн зерна перетворює звичайний робочий процес на шарварок. Ясна річ, що мудруємо ми із зерносушильними комплексами не від доброго життя, а здебільшого внаслідок браку коштів. Але іноді ймовірно краще зачекати рік-другий, аніж громадити цілий комплекс нових проблем.
— Ми двічі переносили завальну яму, безліч разів міняли схему розташування транспортерів, гралися із сушарками та складами. Коротше кажучи, зараз все нормально функціонує, але краще б ми так не експериментували, а відразу все розпланували як належить, — розповідає керівник середнього господарства, що в Київській області. Агроформування розвивається, впроваджує нові технології, тут працюють активні люди, і не дивно, що чимало з того, що доручають спеціалізованим компаніям, тут намагаються зробити самотужки.
Серед усього іншого, як бачимо, і налагодити власну доробку та зберігання зерна. Нібито й вийшло, однак шляхом таких зусиль, що простіше було відразу звернутися до виробника обладнання чи спеціалізованої контори, аби від початку зробити все як слід.
Що це означає? Як мінімум, гарантувати безперебійну роботу на току чи елеваторі за звичайних умов та мати змогу витримувати нормальний ритм за надмірних сезонних навантажень. Це означає, що ми стабільно прийматимемо машину за машиною, строго обліковане зерно піде на очищення, а тоді — на сушіння. Остання процедура займе чітко прогнозований період часу та обсяг енергоносіїв, після чого зерно попрямує куди слід. І все це в автоматичному безавральному режимі, який виключатиме навіть ймовірність виникнення форс-мажорних обставин чи зловживань.
Це не жарти, бо якщо ви бачили (а ви, безперечно, бачили!) купу людей із лопатами та нелітературними виразами на вустах, які гарують по грязюці (на току!), програючи в нерівному герці із комбайнами, то чудово знаєте, чому важливо уникнути безладу та забезпечити належний рівень продуктивності таких процесів.
А починається він ще із… сівозміни та вибору сортів і гібридів сільгоспкультур. Досвідчений керівник господарства ніколи не дозволить підібрати їх таким чином, щоб усе село несподівано завалило кукурудзою, соняшником та соєю, а то й ще цукровими буряками на додачу. Ми маємо розпланувати збиральну кампанію за термінами дозрівання таким чином, щоб почати збирати ярі культури вже в серпні, плавно рухаючись в адекватному режимі до кінця листопада.
Аналогічним чином компонуємо і парк техніки, яка братиме участь у збиральній кампанії та у транспортуванні зібраного врожаю. Дуже добре, якщо маємо змогу відправити в поле два чи три сучасні комбайни. Але при цьому потрібно розрахувати відповідним чином парк автомобілів-зерновозів та бункерів-накопичувачів зерна, якщо такі є.
Як відомо, такі культури, як кукурудза бажано відправити на сушіння впродовж лічених годин після того, як їх привезли із поля. Інакше це загрожує псуванням та серйозними втратами врожаю. Разом із тим, на етапі планування власного зерносушильного комплексу аграрії іноді вдаються до не зовсім обдуманих рішень. Наприклад, купують зернову сушарку, потужності якої ніби достатньо, однак при цьому продуктивність сепаратора чи транспортерів є нижчою. Або ж банально бракує місця на прийомці зерна… Це призводить до того, що сушарка простоює, а разом із нею і комбайни чи якась інша техніка.
Так само важливо бути переконаним у тому, що реальна продуктивність сушарки та іншого обладнання відповідає заявленій виробником. Ми можемо все красиво порахувати і встановити, однак процес буде порушено…
Зерномети і навіть фронтальні навантажувачі на постійній основі, не кажучи вже про людей із лопатами — це анахронізм. Сьогодні будь-яке зерносховище можна автоматизувати таким чином, аби маса зерна від прийомки курсувала по всій території, включно до місця кінцевого зберігання чи відвантаження. Завдяки цьому заощаджується час, суттєво знижуються працевитрати та зростає продуктивність праці. Не кажучи вже про те, що зерно в цьому разі перебуває постійно під наглядом і захищене від впливу зовнішнього середовища.
Тому радимо звернути увагу на правильне компонування майбутнього зерносушильного комплексу господарства з огляду на елементарне дотримання повсякденних операційних процесів. Придбати високопродуктивну сучасну сушарку — це одне, однак ефективно вписати її в наявну інфраструктуру — зовсім інше. В цьому випадку обов’язковим є попередні консультації із представниками виробника обладнання.
Вельми бажано, аби за ключові елементи інфраструктури зерносушильного комплексу відповідала одна компанія. В ідеалі це має бути єдиний виробник, що пропонує комплексне готове рішення. Ясна річ, в житті рідко коли вдається працювати за наперед визначеним шаблоном, тому однаково доведеться враховувати особливості місця розташування комплексу. Ми маємо бути впевненими, що із бункера комбайна і до сховища кожна зернина пройде чіткий, наперед визначений і розрахований шлях. І його потрібно продумати так, аби уникнути надзвичайних ситуацій та зупинок у роботі.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
