Пані Нікола Лемкен – молода, струнка, привітна жінка. Вона є співвласницею компанії, оборот якої нині становить близько €280 млн, а дохід за минулий рік сягнув €184 млн. Наразі триває поступова передача керування справами компанії від батька Віктора Лемкена, який досяг поважного віку, до доньки. Й процес наступництва, природно, викликає цікавість не тільки німецьких, а також і світових медій. Віктор і Нікола Лемкени усюди з’являються разом, призвичаюючи громадськість до майбутніх змін у керівництві.
«Агробізнес Сьогодні» поспілкувався із пані Лемкен спочатку на Днях преси-2012, організованих компанією у конгрес-холі чотиризіркового готелю «Лінднер» на трасі Нюрбергрінг, одного з найславетніших автодромів в історії машинобудування. Потім нам вдалося договорити з пані Лемкен на фермі Вільмсхоф неподалік німецького міста Хетцерат, де також проходила демонстрація ґрунтообробної техніки і навісних обприскувачів виробництва тієї ж фірми «Лемкен». І якщо на конгресі пані Нікола була вдягнута у вишуканий діловий костюм, у паддоках Нюрнбергрингу походжала у весняному елегантному пальто й капелюшку, то на фермі ми побачили її у простій куртці-«дутику», навіть трохи схожій на кухвайку. Цей сільський дрес-код виявився, втім, цілком доречним, бо під час показу час від часу набігали хмарки й накрапав прохолодний квітневий дощ.
Щось не доводилося чути, щоб дочки українських, скажімо, металургійних олігархів набували б досвіду біля мартенівських печей абощо. А для німкені Ніколи Лемкен це нормальні будні – приїхати на ферму чи на машинобудівний завод, або сісти у кабіну потужного трактора, до якого агрегатований дискатор кольору весняного неба.
- Пані Лемкен, продажі техніки вашої компанії за 2001 рік в Україні сягнули 167,5% порівняно з 2011-м. Це – більш ніж переконливі цифри зростання. Та й по абсолютних фінансових показниках (у нашій країні реалізовано техніки «Лемкен» на €11 млн.) Україна в портфелі Вашої компанії - на четвертому місці, вона випереджає Британію, Польщу, Австрію, та пропускає наперед тільки Францію, Росію і, властиво, Німеччину. У чому причина такого «українського дива»?
- Цьому успіхові ми зобов'язані нашій чудовій команді, а також вмотивованим співробітникам. Крім звичайних продажів, які теж ішли непогано, в Україні нам вдалося здійснити й кілька потужніших проектів. У нас купили техніку великі сільськогосподарські холдинги «Миронівський хлібопродукт», «Астарта», «Мрія Агрохолдинг». Це, звісно ж, допомогло нам. Ми бачили й у попередні роки на Сході, у тому числі в Україні, постійне зростання продажів нашої продукції. Коливання туди-сюди є, але в цілому стале зростання помітне. Знову дуже добре продаються плуги, зокрема, «Діамант-10».
Наше сімейне підприємство існує вже більше 230 років. Звичайно, ми переживали й важкі часи. Та все-таки Уран Вільгельмус Лемкен мав добре передчуття, коли відкрив у 1780 році свою першу кузню. Навіть сьогодні продукція, що випускається із часу заснування підприємства (плуги, культиватори й борони) займає важливу частину в нашому модельному ряді. Нині «Лемкен» - всесвітньо відоме успішне підприємство. На нас працює 850 співробітників, і ще 150 робітників підкріплюють наші зусилля у весняний сезон. Це і є найважливіші передумови для процвітання.
- Ви - спадкоємиця машинобудівної династії, ваші заводи роблять складну інноваційну техніку для полів. Є така упереджена думка, що це, мовляв, - сугубо чоловічі заняття. Наскільки комфортно Вам було входити в такий непростий бізнес?
- Тут навіть не виникало питання для мене. Я - дочка Віктора Лемкена. Мені із самого початку було все зрозуміло. У дитинстві я приходила з татом на машинобудівний завод. Серед іграшок у мене були маленький тракторець, модель плуга. Ляльок я не визнавала.
У 2000-му протягом півтора року проходила стажування на сільській фермі як механізатор. Їздила в кабіні трактора, агрегатованого із нашою технікою - плугами, культиваторами. Мені тоді було ледь за 20 років. У грудні 2001 року батько залучив мене до будівництва нашої нової виробничої бази в місті Альпен. А у 2004-му ми переїхали вже в ті нові приміщення.
- А ваші двоє дітей? Вірогідно, їх теж чекає майбутнє, пов'язане з аграрним машинобудуванням? А раптом хтось із них захоче обрати інший шлях - приміром , прагнутиме стати актором, режисером?..
- Поки що вони дуже маленькі. У мене є років із двадцять для того, щоб зацікавити їх сімейним бізнесом. Я спробую прищепити їм інтерес до нашої справи – передумови для цього є. Батько передає мені фірму на підйомі. Компанія «Лемкен» добре котується на міжнародних ринках. Вона успішна у фінансовому плані - на конференції про це йшлося, і були показані усі цифри. Ми маємо гарні перспективи й у майбутньому. Рівень нашого власного капіталу у 55% показує, що «Лемкен» як сімейне підприємство надійно захищене на найближчі 230 років. Акціонери забезпечують нам фінансову й емоційну підтримку, необхідну для прийняття довгострокових рішень. Прибуток іде в основному в інвестиції, на модернізацію виробництва.
Попит на сільськогосподарську техніку постійно росте. Забезпечення продуктами харчування й енергією затребуване в усьому світі й одночасно є основою для розвитку галузі. І ми займаємо в ній міцні позиції.
Перейняти керування таким складним підприємством з багатими традиціями - чимала відповідальність. І я як спадкоємиця у сьомому поколінні із задоволенням продовжу переконувати сільгосппідприємства в перевазі синього кольору й точної сільгосптехніки, виконаної на замовлення.
Розмову вів Ігор ПЕТРЕНКО
