Валентин РИБАЛКО, доктор с.-г. наук, професор, академік
Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького УААН
На сьогодні у державних, колективних, фермерських і присадибних господарствах України розводять переважно 11 порід свиней, а саме: велику білу, ландрас, українську м’ясну, полтавську м’ясну, червону білопоясу, українську степову білу, дюрок, миргородську, велику чорну, українську степову рябу та уєльс.
Залежно від напряму продуктивності породи свиней, які розводять у різних регіонах України, поділяють на три групи:
Перша - універсальні породи: велика біла та українська степова біла. Тварини цих порід характеризуються високою багатоплідністю, добрими материнськими якостями, здатні при відповідній годівлі давати багато м’яса і сала.
Друга - м’ясні породи: полтавська м’ясна, українська м’ясна, ландрас, дюрок, уєльс і червона білопояса. Молодняк можна відгодовувати для одержання високої якості м’ясних та беконних тушок.
Третя - сальні породи: миргородська, українська степова ряба і велика чорна. Використовуються для одержання високоякісного м’яса та значної кількості сала.
Наявність такої кількості порід пояснюється насамперед необхідністю більш ефективного використання кліматичних і кормових умов різних регіонів, а також широким впровадженням сучасних методів розведення свиней, які сприяють підвищенню окремих ознак продуктивності на 5-20% аналогічних умовах годівлі й утримання.
Залежно від категорії, їх розмірів, спеціалізації і прийнятої системи племінної роботи в практиці свинарства використовують три основних методи розведення: внутрішньопородне (чистопородне), міжпородне (схрещування) та міжвидове (гібридизація). Правильно вибраний метод розведення є міцним фактором якісного поліпшення продуктивності свинопоголів’я племінних і товарних стад.
При чистопородному розведенні парують свиноматок і кнурів, як правило, однієї породи. Це основний метод роботи з удосконалення племінних та продуктивних якостей різних порід свиней. Він є обов’язковим у племінних заводах і племінних репродукторах. Основою чистопородного розведення є виявлення та розмноження високопродуктивних тварин, які стійко передають нащадкам цінні господарсько-корисні ознаки. В окремих випадках можна спаровувати споріднених і неспоріднених між собою кнурів та свиноматок. Але в масовій практиці рекомендується використовувати неспоріднене розведення (аутбридинг), яке характеризується відсутністю у підібраних пар тварин спільного предка у межах чотирьох поколінь.
Споріднене розведення (інбридинг), особливо кровозмішування і близькоспоріднене, застосовується тільки в окремих випадках, наприклад, у науково-дослідних роботах під безпосереднім наглядом висококваліфікованих зоотехніків-селекціонерів та науковців.
При чистопородному розведенні застосовується метод «освіження» або «прилиття крові». Він особливо ефективний у випадку, якщо поголів’я стада з невеликою кількістю генеалогічних ліній і родин тривалий час розводили «в собі». «Прилиття крові» від високопродуктивних неспоріднених тварин, як правило, позитивно впливає на якість потомства і поліпшення продуктивності, а також тілобудови тварин в цілому по стаду. Але як свідчить практика ведення свинарства, тривале внутрішньопородне розведення свиней класичними методами інколи призводить до гальмування прогресу селекції від покоління до покоління. Причому традиційні методи племінної справи не завжди бувають ефективними щодо поліпшення ознак, котрі мають низьке успадкування (багатоплідність, молочність маток, збереження приплоду). Що ж до поліпшення відгодівельних і забійних якостей, то тут справи виявилися дещо кращими, оскільки ці ознаки мають вищий коефіцієнт спадковості. У зв’язку з цим виникла необхідність у розробці таких методів чистопородного розведення, за яких племінні і промислові тварини змогли б поєднувати у собі спадкові задатки високопродуктивних предків, спеціально відселекціонованих на окремі ознаки продуктивності. З такою метою, наприклад, у племінних стадах великої білої породи в останні 10-річчя велась цілеспрямована робота зі створення внутрішньопородного материнського типу (УВБ-1) з підвищеними відтворювальними ознаками і батьківських (УВБ-2) та (УВБ-3) з високими відгодівельними, а також м’ясними якостями. Поєднання маток і кнурів відповідно материнського та батьківського типів сприяє одержанню багатоплідних опоросів, підвищенню енергії росту поросят, кращому використанню кормів, а також збільшенню виходу м’яса в тушах.
Останнім часом у племінних стадах широко використовується індексна селекція, яка сприяє прискоренню вдосконалення поголів’я за окремими комплексними ознаками продуктивності.
Схрещування
Це метод, при якому парують свиней різних порід, а одержане потомство називають помісним. Воно, як правило, характеризується підвищеною життєздатністю, добрим розвитком, міцною тілобудовою і підвищеною продуктивністю. Залежно від поставленої мети у свинарстві застосовують такі види схрещування: вбирне або перетворене, ввідне, відтворне та промислове.
Вбирне схрещування використовують зазвичай з метою корінного поліпшення однієї породи чи породної групи свиней іншою породою - заводською. При цьому малопродуктивних маток парують з високопродуктивними плідниками поліпшувальної породи. Схрещування продовжують до одержання тварин, близьких за якістю до особин поліпшувальної породи. Цей метод широко використовували при масовому поліпшенні місцевого свинопоголів’я.
Ввідне схрещування застосовують у випадках, якщо у тварин високопродуктивної породи необхідно поліпшити деякі якості. Цього досягають вмілим підбором поліпшуваної породи і одноразовим використанням її плідників для схрещування зі свиноматками тієї породи, яку поліпшують. Отриманих таким чином самок парують з кнурами основної породи. Нині ввідне схрещування застосовують для поліпшення м’ясності деяких вітчизняних порід.
Відтворне схрещування використовують при створенні нових порід, спеціалізованих типів чи ліній на міжпородній основі. Якщо у створенні нової породи беруть участь дві породи, таке відтворювальне схрещення називають простим. Його застосував академік М. ІВАНОВ при виведенні української степової білої породи. Він схрещував місцевих свиноматок південних регіонів України з плідниками великої білої породи англійської селекції. При складному відтворювальному схрещуванні використовують кілька порід. Прикладом його може бути створення під методичним керівництвом професора Б. БАНЬКОВСЬКОГО полтавської м’ясної породи свиней, де було використано 5 вітчизняних та зарубіжних порід.
Промислове схрещування
Промислове схрещування, на відміну від попередніх методів, застосовують з метою одержання товарного молодняку для відгодівлі. До найбільш поширених форм промислового схрещування у свинарстві слід віднести двопородне, трипородне та багатопородне.
Двопородне схрещування - це проста і найбільш поширена в нашій країні форма. За цим методом маток однієї породи спаровують із кнурами іншої, і весь одержаний приплід переводять на відгодівлю. Вибір порід для ефективного схрещування бажано вести за схемою реципрокних поєднань, позаяк це дає змогу врахувати материнський ефект і визначити, яку породу брати за материнську, а яку за батьківську.
При трипородному схрещуванні беруть участь три породи. Вважають, що цей варіант схрещування є найбільш ефективною формою використання гетерозису. При цьому для першого схрещування необхідно підбирати породу матері з доброю репродуктивною здатністю. Що ж до батьківської породи, то вона не повинна поступатися в цьому відношенні материнській і, крім того, мати кращі відгодівельні якості. Третя порода поряд з високою м’ясністю повинна характеризуватися і високою енергією росту. При багатопородному методі промислового схрещування помісний молодняк поєднує у собі спадкові задатки чотирьох і більше порід. Тут можуть бути різноманітні поєднання помісних свиноматок і помісних кнурів чистопородних маток з помісними кнурами і навпаки.
Гібридизація
Під цим поняттям у зоології та зоотехніці розуміють віддалене, тобто міжвидове схрещування. Потомство, яке отримують таким чином, називають гібридами. Цей метод розведення за радянських часів було використано при створенні семиріченської, а також білоруської чорно-строкатої порід. Виводили їх із застосуванням різних поєднань свиней культурних порід з диким кабаном.
В останні роки в зоотехнії поняття «гібридизація» дещо розширилось. Тепер у спеціальній літературі, крім терміна «міжвидовий» гібрид, можна зустріти вираз «внутрішньопородна гібридизація», «міжпородна гібридизація», «породно-лінійні» і «міжлінійні» гібриди. При цьому, як свідчить практика, окремі фахівці та науковці об’єднують в одне поняття зовсім необґрунтовано методи гібридизації та промислового схрещення. Однак гібридизація у сучасному понятті є новим вищим ступенем у розведенні свиней. Це метод, при якому отримують потомство від двох спеціально відселекціонованих індивідуумів, що різко відрізняються між собою за генетичною структурою. Для чіткого розмежування методів промислового схрещування і гібридизації слід пам’ятати, що гібридами у свинарстві вважають тварин, одержаних від різних варіантів поєднання кнурів та свиноматок спеціалізованих ліній, типів і порід, які перевірені на взаємну поєднаність.
Як свідчать дані досліджень і камеральної обробки, практичне використання методів гібридизації сприяє поліпшенню окремих ознак продуктивності свиней від 1,5 до 15-20% і більше.