У приміщеннях з регульованим температурним режимом та при інтенсивній годівлі щеніння організовують цілий рік і вирощують хутровий (товарний) молодняк із забоєм його у віці 6-11 місяців.
Забій проводять з середини листопада по березень при живій масі молодняку не менш ніж 3,5 кг. При цьому відсаджувати щенят від матерів можна в 1,5-2-місячному віці. Парування самиць слід проводити в перші 2-3 дні після щеніння, через 1-2 місяці. В середньому при одержанні приплоду протягом усього року планують два щеніння з виходом 8-10 щенят на самицю. В такому разі парування здійснюють в січні-лютому, а щеніння одержують в травні-червні. Лактація триває до кінця червня-липня. У цей же період здійснюється відсадка першого приплоду і парування. Другий буде відсаджений від матерів у грудні-січні наступного року. За такої схеми відтворення молодняк від першого щеніння забивають на шкурку і м’ясо у віці 8-9 місяців. Відсаджений молодняк другого щеніння вирощується до середини листопада наступного року. Його забій на шкурку і м’ясо проводять у віці 10-11 місяців. При цьому шкурки високої якості і за розміром відносяться до великих, оскільки звірі в цьому віці мають вагу 4,5 кг.
При утриманні нутрій у холодному приміщенні, без опалення, отримують лише одне щеніння на рік. У цьому разі парування самиць відбувається у листопаді-грудні або на початку січня, а щеніння - весною після морозів.
При одержанні одного щеніння, як свідчать розрахунки, нутрієвод вирощує поголів’я на дешевих зелених кормах, а на зиму корми заготовляють тільки на основне стадо. Такий варіант економічно виправданий ще й тим, що забій на шкурку і м’ясо здійснюють у віці 10 місяців. Отже, метод сезонного розведення нутрій (одне щеніння) найбільш оправдано практикувати як у потужних господарствах, так і в присадибних, та фермерських. Протягом року проводять також браковку і забій на шкурку і м’ясо дорослого та ремонтного молодняку. При цьому отримують шкурки великі за розміром, високоякісні та тушки великого розміру.
При паруванні для кожного самця підбирають 8-15 самиць, а в середньому понад 10. Проте за молодим самцем закріплюють менше самиць. Якщо тварин розводять сім’ями, то за самцем закріплюють 4-7 самиць. У разі коли звірів утримують парами, то лише 1-3 самиці. Самців допускають до парування у віці 7-9 місяців, а самиць - у 5 місяців. Разових самиць при гарній годівлі розпочинають парувати дещо раніше (4-4,5 місяців).
На практиці відомо декілька варіантів спаровування
Ручне парування. Після щеніння самицю спаровують на 2-3 день. Для цього їх підсаджують на 30-60 хв. до закріпленого за ними самця. Другу підсадку повторюють на 24-30 добу, а третю - на 48-62 добу. Якщо самиця на другу і третю підсадку самця не підпускає, то вона вагітна.
Сімейне розведення. При цьому 5-6 самиць і нерідний їм самець утримуються разом. У кожної самиці і в самця повинен бути окремий будиночок, а вигул і басейн, якщо він є, загальними. Щенята народжуються тут же, і самиці можуть годувати молоком не лише своїх, а й чужих.
Косячне парування. Косяк створюється із молодих самиць ще при відлученні або з дорослих. У косяку полігамія на одного дорослого самця становить 20 самиць, а на молодого - 15 самиць. Молоді звірі швидко звикають один до одного. Парування та щеніння у них проходить в один період. Оптимальна площа підлоги клітки на одного звіра становить 0,4 м2, площа підлоги вольєра або загону - 0,7 м2.
Групове або вільне парування. З метою підвищення заплідненості самиць, у косяк підсаджують до 4 самців-братів. У цьому випадку косяк збільшують до 35-50 самиць. Площа підлоги вольєра повинна бути не менш ніж 0,3 м2 на голову. При такому утриманні збільшується відхід щенят, та разом з тим походження їх невідоме, виникають постійні бійки, що знижує якість шкурок.
Парування самиць. Самиця допускає самця до себе лише в період охоти, який триває 24-40 год., а іноді 2-3 дні. Стан охоти у самиць можна визначити за їх поведінкою: самиця у цей період веде себе неспокійно, скулить, погано їсть, тягнеться до клітки самця, який теж хвилюється, бігає по клітці, видає призивні звуки. Статева щілина у самиці в період охоти набрякає і зволожується. Самця підсаджують краще під вечір – тоді звірі більш активні.
Через 46-50 днів після останнього покриття самицю перевіряють на вагітність, промацуючи пальцями її черево. Ембріони легко переміщуються під пальцями руки і нагадують буси. Досвідчені звірівники визначають вагітність уже в 35 днів. Можна також визначати вагітність за розміром сосків, які перед паруванням сягають 2 мм, у 2 місяці - 3-4 мм, у три - 4-5 мм, а перед щенінням - 5-6 мм. Цей метод більш притаманний для молодих самиць.
Нутрії належать до поліестричних тварин і можуть розмножуватися протягом усього року за умови задовільної годівлі й утримання.
Статевої зрілості молоді тварини досягають у віці 3,5-5 місяців. Самці проявляють статеву активність постійно.
При визначенні статі у нутрій необхідно знати, що статеві органи у них знаходяться недалеко від анального отвору.
Статева охота у холостих самиць повторюється періодично через 25-30 днів, але можуть бути і відхилення в ту чи іншу сторону до 10 діб. Тривалість охоти становить близько 36 годин та проявляється уже на 1-3 добу після щеніння, що дає можливість поєднувати вагітність з лактацією. Враховуючи цю біологічну особливість та тривалість вагітності (125-127 діб), від самиці протягом року можна отримати 2-2,5 щеніння або 12-18 щенят. Плодючі самиці приводять по 10, а рекордистки – по 20-22 щенят у гнізді.
Як правило, щеніння відбувається у нічний час і не потребує втручання людини. Тривалість щеніння коливається у межах від 30 хв до 3 годин. Послід самиця з’їдає. Щенята народжуються зрячими, з різцями, покриті шерсткою, здатні бігати і плавати. Маса новонароджених від 100 до 300 г, в середньому 200 г.
Оскільки самиця гніздо не робить, щенята в перші години після народження, не обсохнувши, можуть застудитися і захолонути. Тому нутрієвод повинен сам облаштувати гніздо.
Догляд за самицями і молодняком
Протягом першого тижня щенята живляться молоком матері, вони швидко рухаються по клітці і не потребують особливого догляду. Малих щенят можна брати на руки і гладити, це викликає у них довіру до людини. Лактуюча самиця ляклива, і при небезпеці захищає своє потомство. Це необхідно враховувати при догляді: роздаванні кормів, чищенні кліток і годівниць.
Влітку підстилка у будиночку для вагітних та лактуючих самиць необов’язкова. Але в холодний період, особливо при надвірному утриманні, будиночок повністю набивають сухою підстилкою, щоб самиця змогла зробити собі лігво.
При щенінні необхідно провести огляд гнізда і видалити бруд, залишки посліду, мертвих щенят. Якщо холодна погода, то огляд гнізда можна на 1-3 дні затримати. Нутрії чутливі до протягів, тому необхідно стежити, щоб будиночок був утеплений свіжою сухою підстилкою, а отвір з будиночка у вольєр оснащений своєрідною решіткою (задвижкою) та шторою. При утриманні нутрій в утеплених приміщеннях за температури не нижче +10-12°С у клітці гніздо та будиночок будуть зайвими.
При тяжких пологах самиця допомагає зубами виходу з родових шляхів щенят, травмуючи їх при цьому. Під дією рефлексу поїдання посліду поранених і мертвих щенят вона може теж з’їдати.
При народженні самицею більш ніж 8 щенят залишають тільки 8 за кількістю сосків, що розташовані не на череві, а на боках на відстані 5-7 см один від одного. Зайвих тварин підсаджують малоплідним самицям, що ощенилися у той саможе день або протягом найближчих трьох днів.
Для цього самицю, якій будуть підсаджувати малят, видаляють з клітки або переганяють у вигул на 40-60 хв. і підкладають у середину гнізда чужих щенят. Підкладені щенята переймають запах гнізда і «мачуха» їх приймає за своїх. Молочність самиць визначають за станом щенят. Якщо молока мало, то новонароджені щенята кволі, волосся звалене і тускле, черево пусте. У високо молочних самиць щенята нагодовані, волосся з блиском, малята рухливі.
Щенят-сиріт можна зберегти випоюванням коров’ячим або розведеним на половину козиним молоком, яке вони легко випивають із посудини. Молоко підігрівають до +35-40°С і дають в першу добу 1-1,5мл, а на 10-ту доводять одну порцію до 5-6 мл, загальний обсяг становить 30-35 мл на щеня за добу. На 5-6-й день після привчання до молока щенят годують із соски. До 10-15 дня щенята уже живляться подрібненим зерном, комбікормом, замоченим зерном, вологою мішанкою.
У перші години після народження щенята часто переохолоджуються навіть за плюсових температур. Це відбувається через те, що самиці не роблять гніздо і не вимощують його вищипаним пухом, як це роблять кролематки. Тому щеніння повинно проходити в закритому приміщенні при наявності в будиночку великої кількості підстилки. Уже на 5-6 день після народження щенята можуть витримувати навіть легкі морози.
У перший тиждень життя основу живлення щенят становить молоко матері, яке відзначається високою поживною цінністю: вміст жиру становить до 27-28%, білка - 11-14%. Підсисний період триває 1,5-2 місяці.
Щенят відсаджують від матерів у 45 днів. Можна відсаджувати самиць, а приплід залишати в клітці. У численному сімействі при відсадці частину найслабших щенят на декілька днів залишають із матір’ю.
Якщо самиця була спарована в перші дні після щеніння, то відсадку проводять раніше (у 25-30 днів), щоб створити сприятливі умови для розвитку плодів у вагітних нутрій. Рання відсадка щенят необхідна також при сильному виснаженні або захворюванні самиці.
Відсаджених щенят утримують гніздами або великими групами до 2,5-3-місячного віку, після чого увесь молодняк ділять на дві групи: перша - тварини для забою (хутровий молодняк), друга - для племінних цілей (ремонтний молодняк).
З урахуванням розвитку маси молодняк із першої групи розміщують у клітках по 6-7 голів із розрахунку 0,16-0,2 м2 площі підлоги вигулу на одну голову. При групуванні молодняк бажано розділяти за статтю.
Молодняк другої групи, призначений для ремонту стада, відразу розсаджують за статтю не більш ніж по 3-4 голови у клітку із розрахунку 0,18-0,22 м2/гол.
При утриманні невеликими групами самці звикають один до одного, граються, виробляється звичка колективної поведінки. Це важливо при використанні самців у системі вільного або косячного парування. Із 3-4 самців у групі з самого початку виділяється лідер, якому в перспективі і слід віддавати перевагу.
У період від народження до статевої зрілості, ріст і розвиток щенят контролюється періодичним зважуванням. Так, при народженні маса щеняти самочки становить 0,22, а самця - 0,25 кг; у віці 10 днів відповідно - 0,3 і 0,35 кг; в 20 днів - 0,45-0,50 кг; у 30 днів - 0,6-0,65 кг; у 45 днів - 0,9-1,0 кг; у 60 днів - 1,2-1,3 кг; у 90 днів - 1,6-1,9 кг, у 120 днів - 2,1-2,4 кг; у 150 днів - 2,5-3,0 кг; у 180 днів - 3,0-3,4 кг і в 210 днів - 3,4-4,0 кг відповідно.
Для ремонту стада відбирають кращий молодняк, одержаний від перевірених за якістю нащадків батьків. При відборі щенят у групу ремонтного молодняку, крім розвитку враховується якість хутра (густота, довжина, забарвлення) на основі чого визначається клас. Тварини ІІ і ІІІ класів на плем’я не залишають.
