Біотуалет - це мобільний пристрій для усім відомих цілей, що не вимагає підключення до санітарно-технічних комунікацій. Його неважко переносити з одного місця на інше. Відсутність запахів і гігієнічність дозволяють користуватися цим корисним пристосуванням у будь-яких приміщеннях, як у виробничих, так і в житлових. Крім того, за правильної, так би мовити, логістики він може стати додатковим джерелом органічних добрив, не даремно ж його називають не просто туалетом, а саме біологічним.Принцип роботи біоклозетів заснований на переробці відходів, твердих і рідких. Їх згодом можна використовувати як добриво. Існує та-кож спосіб отримати органічні добрива з власних побутових відходів (зокрема, кухонних) - пропустити їх через компостер.
Рідинні біопристосування
Биология. Изучи ее всю - до конца!
Гурт «Віа ГРА»
У рідинному або, як його ще називають, «хімічному» біотуалеті відходи переробляються за допомогою спеціальних рідин, та й результатом переробки є однорідна рідина. Біоклозет складається із двох з'єднаних між собою баків. У верхній заливається вода, необхідна для змиву. Він обладнаний помпою, сидінням і кришкою. Нижній бак призначений для збору відходів, він має ущільнювальний клапан, що не пропускає запахи. На деяких моделях встановлюється індикатор наповнення, що показує рівень відходів у баку.
Імпортні аксесуари для унітазу
Кришкою-сидінням для унітазу з функцією підігріву зараз вже не здивуєш. Такі аксесуари працюють від стандартної електромережі, часом оснащені мікроліфтом: кришка вміє плавно безгучно опускатися. Провідний виробник таких пристроїв - Японія. А от фінські фахівці, жителі суворих сніжних країв, розробили й впровадили термосидіння, що не має нагрівальних елементів, не вимагає й підключення до електрики, а просто реагує на тепло людського тіла й зберігає його. Виготовлено таке сидіння з гігієнічного гнучкого матеріалу - спіненого поліпропілену. Аксесуар входить у комплект багатьох торф’яних туалетів, але підійде й будь-якому іншому типу санвузла.
Бактеріальний біотуалет конструктивно аналогічний рідинному, тільки замість хімічної рідини в бак додається спеціально підібраний склад живих бактерій, які перетворюють всі відходи на добриво. Утилізація відходів з такого біотуалета можлива безпосередньо в ґрунт.
Торф'яні «біомайстерні»
Звичайно, для цілей землеробства, наприклад, для удобрення парників і теплиць краще вибрати саме торф'яний туалет. Компактний біоклозет із дренажним шлангом і витяжною трубою вбудовується у спеціальну кімнату будинку, майстерні або гаража. Принцип роботи торф’яних біовби-ралень нескладний. Відходи потрапляють у накопичувальний бак. Там вони змішуються з торф'яним наповнювачем. Сухий торф розпорошується над ємністю за допомогою спеціального механізму: досить лише надавити на важіль маховика. Після того, як бак заповнюється, його вміст виносять у компостну яму, де усе й компостується протягом певного періоду. І потім компост вноситься в ґрунт як добриво.
Торф'яний біотуалет установлюється на рівній поверхні. Накопичувальний контейнер стоїть під ухилом, тому рідкі відходи відразу ж виводяться через дренажний отвір. Воно має фільтр проти засмічення й автоматично закривається, коли контейнер піднімають, щоб винести. Великі моделі, з ємністю для відходів більше 200 літрів, улаштовані так, що ємність перебуває не усередині туалетної кімнати, а під нею.
До плюсів торф'яних біотуалетів можна віднести нижчу вартість видаткових матеріалів, ніж у рідинних. При використанні торф'яного туалету не потрібна вода. Крім того, утвориться добре за якостями природне добриво.
Електрика й зола
Якщо у будівлі, де встановлюється цей аксесуар комфорту, немає проблем з електрикою, то найкращий, вірогідно, вибір - це портативний електричний біотуалет. Його особливість у тім, що кінцевим продуктом переробки відходів стає не компост, не рідина, а зола, що збирається в контейнері усередині туалету.
Принцип дії цього різновиду вбиралень заснований на згорянні всіх відходів, що попадають у ємність після висушування компресором, і у результаті виходить зола, що не містить бактерій і шкідливих речовин. Її можна відразу ж використовувати як добриво. У золі багато фосфору, кальцію, калію й мікроелементів: бор, залізо, магній, марганець, молібден, сірка, цинк, мідь тощо. Пристрій повністю автономний: йому не потрібна система стандартного зливу у дренаж. Всі відходи, у тому числі й туалетний папір, потрапляють у спеціальну ємність, висушуються й згоряють приблизно протягом години. Вентиляція видаляє запахи усередині біотуалета й висушує його.
Для роботи компресора й вентиляції необхідна звичайна побутова електромережа напругою 220V. Зовні такий біотуалет не відрізняється від звичайного унітаза. Очищення відбувається дуже швидко, а виносний контейнер значно легший, ніж у торф'яних і рідинних туалетів, оскільки в ньому залишається тільки легка зола.
Установити біотулет можна усередині будівлі, й це є його незаперечною перевагою. Однак необхідність підключення до електромережі може створити додаткові проблеми, якщо у вашій місцевості трапляються перебої з подачею енергії. Істотний плюс електричного біотуалета також у тім, що йому не потрібно спеціальних рідин для переробки відходів.
Видаткові матеріали
Розщеплення й знезараження фекалій у хімічному біотуалеті відбувається за рахунок дезінфікуючих рідин, які заливають у нижній бак, а у верхній додають засоби, що чистять та ароматизують. Існують різні групи санітарних рідин, які розрізняються по дії й ціні. Формальдегідні сполуки й косметичні віддушки ефективно й швидко розкладають відходи, але вони токсичні, тому використання такого типу речовин є проблемою. Трохи дешевше обійдуться амонієві сполуки. Їхня особливість у тім, що вони працюють тільки в ізольованому середовищі, а під впливом повітря розкладаються.
Ці засоби оптимальні для портативного біотуалету, вони утилізується у компост і повністю розкладаються протягом тижня. Особливо заслуговують на увагу останні розробки - це біологічні сполуки, композиція живих бактерій, що ефективно переробляють відходи на біологічне добриво. «Хімія» тут повністю відсутня, щоправда, ціна цих речовин значно вище двох попередніх груп.Видаткові матеріали до торф'яних біотуалетів складаються із природних торфу й тирси, іноді з додаванням доломітового борошна, спеціально підібраних ферментів і мікроорганізмів. Якщо у вас наявний газон або квіткові клумби, то варто купувати ті торф'яні наповнювачі, які призначені для використання не тільки у біовбиральнях, але й у компостерах.
Виробництво компосту
Добриво, яке можна виготовляти самотужки, - компост. Компостування - це природний аеробний процес, коли при доступі кисню відбувається розкладання органіки під впливом ґрунтових бактерій, і органічні відходи перетворюються на багате гумусом добриво - той самий компост. Значно пришвидшити цей природний процес допомагають компостери - пристрої для переробки харчових та інших відходів. Для дозрівання компосту потрібно, щоб компостер мав достатній обсяг. Аби якнайшвидше утворився добрий компост, вміст компостера варто періодично перемішувати. Заняття це нелегке: доводиться використовувати совкову лопату або ручний аератор. Застосовують також різноманітні види компостних міксерів.
Хробакова ферма
Для утилізації побутових відходів також служать вермикомпостери - по суті, це невеликі ферми для розведення хробаків. Вермикомпостер теж переробляє органічні відходи у високопоживний ґрунтовий добриво - біогумус. Це - компактний пристрій, його можна поставити навіть у приміщенні, не боячись різких неприємних запахів. Усередину ящика запускають спеціальні види дощових хробаків, які також продаються у магазинах або на спецринках. Компостні хробаки швидко переробляють будь-які органічні відходи, а також папір, картонні пакети з-під яєць, молока або піци, виробляючи твердий вермикомпост і рідину - так званий вермичай. Вермикомпост і вермичай, розведені водою у пропорції 1:10, є натуральним органічним добривом.
При виборі компостера варто звернути увагу на товщину стінок, матеріал і конструкцію в цілому. Стінки повинні бути не менш ніж 3 мм завтовшки, бажано, щоб вони мали ребра жорсткості. Слід пильніше розібратися і з якістю матеріалу, з якого виготовлений компостер. Виріб із пластику може бути відлитий або з вторсировини, тобто подрібнених пластикових пляшок і упакувань, або з первісних гранул поліпропілену. На вигляд різницю визначити важко: треба просто почитати докладніше у документації. Якщо виробники заявляють про якість сировини, то вірити їм найчастіше таки можна. Якщо ж це питання обходиться цнотливим мовчанням, тут явно пахне «вторинністю». Чим це погано? Тим, що виріб не настільки довговічний і морозостійкий, як з первинного матеріалу.
Сучасні виробники приділяють велику увагу дизайну компостерів. Естетичний зовнішній вигляд дозволяє встановити цей пристрій на будь-якому видному місці. Якщо говорити про форму компостера в цілому, то треба пам'ятати, що найбільш міцною буде куля або усічений конус. Компостер у формі куба, паралелепіпеда також має право на існування, але отут знову ж треба звернути увагу на товщину стінок і ребра жорсткості. Фурнітура компостера, його кріпильні засувки повинні вселяти довіру, адже ці деталі мають витримувати й морози, і постійні фізичні зусилля.
Компостний аератор - своєрідний «штопор», який змішує й насичує компост повітрям, прискорюючи процес компостування. Пристрій просто вставляють у біомасу й провертають. Це набагато легше, ніж перелопачувати добриво вручну. Ну, і підставка на колесах для компостера додає йому мобільності й робить обслуговування більше зручним.
