Про це повідомляє SEEDS.
До повномасштабного вторгнення Олена Кириченко разом із родиною проживала у Костянтинівській громаді на Донеччині.
«У нас велика родина, і в кожного був свій окремий будинок. У кожного було своє господарство. Тримати корів в селі – це нормально, це додатковий заробіток. Основне поголів’я тримали батьки і середня – сестра. Загалом до 24 лютого в нас було 26 голів, це і дійні корови, і телята, і бики», – розповіла власниця молочного господарства.
Та після першого обстрілу родина вирішила виїхати на Полтавщину у село Сергіївка, що у Миргородському районі. Напередодні частину телят, розповідає Олена, роздавали людям, основне поголів’я лишили місцевому фермеру на Донеччині на перетримку.
Читайте також: На Рівненщині запустили нову сироварню
«Через два тижні повернулися забирати поголів’я, а половину його вирізали. Залишилося шість голів молодняка і бик», – розповіла господиня.
Розпочинати в Сергіївці довелося «з нуля». Втім вдалося не лише зберегти частково перевезене поголів’я корів, але і започаткувати власний бізнес.
«Люди попросили евакуювати їхнє господарство, бо не було змоги утримувати. Тепер у нас чотирнадцять дійних корів і бик. На новому місці уже корови почали телитися, так що збираємо заново. У Сергіївці нам допомогли оформити сімейно-молочне господарство. Ми почали виробляти сири», – каже родина.
За словами власниці молочного господарства, за грантові кошти придбали обладнання для сироварні. Нині щодня переробляють близько 200 літрів молока.
«Мабуть, Сергіївка – це назавжди. У нас велика родина: сімнадцять людей, з яких дев’ятеро дітей. Коли ми вирішили переїжджати, то хотіли зупинитися в сільській громаді, яка розвивається. Тому вибір зупинили на Сергіївці. Ми не очікували, що нас тут так зустрінуть. Коли ми приїхали – була ніч, дощ, світло не можна вмикати. Нам допомогли розвантажити машину, радо зустріли», – каже пані Олена.
