Український клуб агробізнесу звернувся до Європейського Союзу з проханням надати 1,1 млрд євро для підтримки експорту української сільськогосподарської продукції, повідомляє польське видання Top Agrar.
Саме ця сума, за розрахунками асоціації, становить додаткові логістичні витрати від перенаправлення експорту з морських портів на сухопутні та дунайські маршрути. У перерахунку на обсяг це означає середнє зростання транспортних витрат приблизно на 41 євро за тонну.
Ключове для виробника формулювання міститься в поясненні механізму: додаткові транспортні витрати безпосередньо віднімаються від ціни закупівлі, що сплачується українському господарству. Тобто близько 40 євро на тонні зернових та олійних — це не абстрактні витрати ринку, а конкретне зниження вторгування конкретного господарства.
Три мільйони тонн не мають куди їхати
Арифметика сезону, наведена у зверненні, виглядає так. У 2026 році Україна очікує врожай понад 80 млн тонн, а експортний потенціал агропродовольчого сектору на 2026/27 маркетинговий рік оцінюється приблизно в 64,4 млн тонн.
До блокади глибоководні порти обробляли близько 90% сільськогосподарського експорту, причому значна частина обсягів традиційно призначалася для ринків Близького Сходу, Африки та Азії. Тепер майже 30 млн тонн доводиться перенаправляти через сусідні країни ЄС.
Проте навіть за найоптимістичнішого сценарію використання автомобільних, залізничних і дунайських коридорів через Польщу, Румунію, Молдову, Словаччину та Угорщину ці маршрути здатні пропустити близько 27 млн тонн. Тобто трьом мільйонам тонн місця немає в принципі.
За оцінкою асоціації, без додаткових механізмів підтримки існує ризик, що навіть наявні альтернативні потужності не будуть використані повністю, оскільки експорт виявиться економічно невигідним. Під загрозою в такому разі опиняються експортні доходи на суму приблизно 7 млрд євро.
Гроші пішли б європейським перевізникам
Аргументацію свого звернення УКАБ будує не на допомозі Україні, а на інтересі самого Союзу. Асоціація деталізує, куди саме пішли б запитувані кошти: близько 590 млн євро отримали б європейські залізничні перевізники, понад 240 млн — портові оператори та перевантажувальні термінали, майже 135 млн — логістичні компанії й експедитори, ще стільки ж — інші учасники транспортного ланцюга.
За розрахунками організації, таке фінансування здатне згенерувати економічну активність понад 1,5 млрд євро в транспортно-логістичному секторі ЄС і принести державам-членам додаткові податкові надходження на 300–400 млн євро.
У Польщі бачать у цьому підтримку конкурента
Пропозиція одразу отримала заперечення з польського боку, і головний контраргумент стосується масштабу суми.
Яцек Зажецький із Польської платформи сталого виробництва яловичини нагадав, що щорічний сільськогосподарський резерв ЄС на кризові ситуації для фермерів усіх 27 країн-членів становить приблизно 450 млн євро. Тобто запит на 1,1 млрд разом із 220 млн євро на підтримку зберігання зерна, які просить український уряд, утричі перевищує весь кризовий резерв Союзу.
За його словами, покриття транспортних витрат не є нейтральною допомогою, а фактично є підтримкою конкурентоспроможності українського сільськогосподарського експорту.
«Солідарність з Україною не може означати фінансування конкурентної переваги над фермерами ЄС», — зазначив він.
Контекст, який робить дискусію принциповою, теж наведений у зверненні УКАБ: українська продукція втрачає конкурентоспроможність на ринках третіх країн порівняно з товарами інших експортерів, насамперед Росії, яка продовжує вивозити зерно традиційними морськими шляхами й не несе еквівалентних логістичних витрат.
