Гречка є однією з культур, які у 2026 році виявилися найменш рентабельними, повідомив голова Рівненської обласної асоціації фермерів та приватних землевласників Андрій Кузьмич. За його словами, найбільше прибутку цьогоріч приносять овочі, кукурудза і соя.
«Попри наші заклики, прохання не хочуть фермери її вирощувати», — констатує керівник асоціації.
Заява прозвучала з регіону, який разом із Житомирською, Хмельницькою та Тернопільською областями формує понад половину загального врожаю гречки в Україні. Тобто йдеться не про периферійну думку, а про позицію основної зони вирощування.
Прогноз червня обіцяв протилежне
Найцікавіше в цій ситуації те, що ще два місяці тому картина виглядала оптимістично. У червні науковці Інституту аграрної економіки прогнозували зростання площ під гречкою приблизно до 99 тис. га, і головними причинами називали саме відновлення цін та покращення економічної привабливості виробництва.
Підстави для такого прогнозу справді були. Якщо у 2024 році ціни виробників становили 18–25 тис. грн за тонну, то навесні 2026-го вони перевищили 49 тис. грн. Роздрібна ціна крупи зросла ще різкіше — з близько 30 грн/кг наприкінці 2023 року до понад 70 грн/кг у травні цьогоріч.
Очікуваний валовий збір оцінювали в 120–150 тис. тонн, а найімовірніший сценарій передбачав врожайність близько 13,6 центнера з гектара й виробництво на рівні 135 тис. тонн.
Розрив пояснюється врожайністю
Причина, з якої подвоєна ціна не переконує виробників, лежить у самому показнику продуктивності. Тринадцять із половиною центнерів з гектара — це в кілька разів менше, ніж дають зернові чи олійні на тих самих площах.
За таких умов навіть висока ціна за тонну не компенсує різниці у валовому зборі. Крім того, гречка вимоглива до технології та погодних умов, а її врожайність коливається значно сильніше, ніж у традиційних культур. Для господарства, яке рахує гроші на гектар, а не на тонну, вибір на користь кукурудзи чи сої виглядає очевидним.
Додається й особливість збуту. Ринок гречки в Україні залишається переважно внутрішньо орієнтованим, тобто експортного каналу, здатного витягнути ціну, у культури фактично немає — на відміну від тих самих кукурудзи та сої.
Ситуація має й зворотний бік для споживача. Якщо площі не зростуть попри високі ціни, дефіцит збережеться, а роздрібна вартість крупи, яка вже перевищила 70 грн/кг, матиме простір для подальшого зростання.
За матеріалами: SEEDS
