Агрохолдинг Harveast Holding завершив збирання пшениці, проте через зупинку роботи чорноморських портів і подорожчання логістики частину врожаю довелося закласти на зберігання в силобеги безпосередньо в полі. У компанії пояснюють, що логістичні труднощі та різке падіння закупівельних цін стали прямим наслідком припинення роботи морських портів через російські обстріли.
Рішення показове саме як індикатор ситуації. Зберігання в рукавах традиційно застосовували тоді, коли врожай перевищував наявні потужності сховищ або коли сушарка не встигала обробляти зібране. Тепер до цих причин додалася нова: зерно нікуди відвантажувати, а тримати його в полі дешевше, ніж платити за приймання, сушіння та зберігання на чужому елеваторі, де до того ж стоять черги.
Півтора року зберігання за дотримання умов
Технологія не нова й добре відпрацьована. Полімерні рукава, які інколи називають аргентинськими, свого часу почали використовувати саме через брак зерносховищ, і згодом було доведено, що зерно в них може лежати до вісімнадцяти місяців, не втрачаючи якісних характеристик.
Сьогодні в рукавах зберігають практично всі культури. Якщо раніше туди закладали переважно зернові, то нині успішно зберігають олійні — сою, соняшник, ріпак, а також нішеві культури: горох, овес, гірчицю, льон, коріандр, сорго, нут і сочевицю.
Ключова умова — вологість продукції на момент закладання. Найвибагливішою культурою фахівці вважають сою: через високий вміст білка вона легко псується за несприятливих обставин, тому її закладають з вологістю дванадцять відсотків і нижче, і за таких параметрів зберігати можна до шести місяців. Для інших культур вимоги м'якші, але принцип той самий: рукав консервує те, що в нього поклали, і не виправляє помилок.
Зерно в полімерних рукавах може зберігатися до 18 місяців. Фото з відкритих джерел.
Що врахувати перед закладанням
Технологія має і зворотний бік, який варто прорахувати до того, як зерно опиниться в полі.
Перше — потрібен комплект техніки. Для правильного закладання необхідні не лише завантажувач, а й бункер-перевантажувач, а для швидкого й безпечного виймання — розвантажувач. Економіка залежить від обсягу: що більше зерна проходить через рукави, то швидше окупається обладнання. Для невеликого господарства з кількома сотнями тонн купівля повного комплекту може виявитися невиправданою.
Друге — фізичний захист. Залишки зерна біля рукава приваблюють птахів і гризунів, які пошкоджують плівку, а найменша пробоїна відкриває доступ повітря й вологи. Тому місце закладання має бути прибране, а самі рукави потребують регулярного огляду впродовж усього періоду зберігання.
Третє — вибір ділянки. Рукав лежить у полі кілька місяців, тож майданчик має бути рівним, сухим, із можливістю під'їзду техніки в будь-яку погоду, зокрема восени та взимку, коли доведеться вивозити зерно.
Для нинішнього сезону ця технологія стає радше вимушеним, ніж плановим рішенням. Вона дає господарству головне — час дочекатися відновлення експорту й прийнятної ціни замість того, щоб продавати зерно нижче собівартості просто з-під комбайна. Але цей час коштує грошей і уваги, і рахувати їх варто заздалегідь.
