На сьогодні на сучасний агрофітоценоз відчутно впливає потепління клімату, яке не варто недооцінювати та залишати поза увагою. Враховуючи те, що ці зміни набувають усе більш сталого характеру, необхідно забезпечити відповідне реагування на них, яке повинно бути, зокрема, спрямоване на удосконалення технологій вирощування пшениці озимої.

Ефективність використання азотних добрив у системі ранньовесняних підживлень залежить від строків та способів їх внесення.

Осінь - це час формування майбутнього врожаю озимих культур. І саме зараз важливого значення набуває здійснення організаційно-господарських і агротехнологічних заходів, зокрема, застосування сівозміни з правильним чергуванням культур, добір сортів з урахуванням їх особливостей, оптимізація систем обробітку ґрунту та удобрення, підготовка високоякісного насіння, вибір строків і способів сівби тощо.

Сучасні технологічні підходи до планування вирощування озимих культур — пшениці та ріпаку — забезпечують стійкі рівні їх врожайності.

Традиційна технологія обробітку ґрунту, так само як і мінімальна передбачають чіткий зрозумілий механізм основного внесення мінеральних добрив. За допомогою тарілкових розкидачів, рідше обприскувачів, якщо йдеться про КАС, добрива рівномірно розподіляються поверхнею поля та заробляються у ґрунт на визначену глибину. Із технологією ноу-тілл, на перший погляд, справа виглядає не вельми зрозуміло.

Різноманітні ґрунтово-кліматичні умови території України обумовлюють зональні відмінності в бур’яновій флорі посівів пшениці. Поряд із загальнопоширеними бур’янами зустрічаються види, які характерні для певної зони.

Аналіз кількох технологій вирощування озимої пшениці на Черкащині в різних сівозмінах протягом останніх 17 років свідчить про зростання врожайності на фоні природної родючості (без внесення добрив). За використання оранки врожайність зерна становила 2,61 т/га; безполицевого обробітку — 2,77 т/га; поверхневого — 2,91 т/га. У сівозміні з багаторічними травами урожайність зростала за безполицевих обробітків.

Чорноземи північного Степу України мають доволі високий потенціал родючості, однак значна частина елементів живлення у ґрунті міститься у формі складних органічних або нерозчинних мінеральних сполук і тому не може засвоюватися коренями рослин.

Про свою практику сівби озимих зернових культур для читачів газети "Агробізнес Сьогодні" розповідає Володимир Ярошенко, директор СФГ «Ярошенко» (Полтавська обл.).

Максимальна реалізація генетичного потенціалу сучасних сортів озимих культур можлива лише за умови використання високоякісного насіння і дотримання технологій вирощування.