Хвороба виявляється частіше за все на присадибних ділянках зони Полісся і Лісостепу. Має суттєвий вплив на схожість насіннєвих бульб, тривалість зберігання їх у сховищах, формування стеблостою, висоту і продуктивність рослин.
Захворювання уражує бульби, паростки і стебла. На бульбах проявляється наприкінці вегетації і в період зберігання картоплі за сприятливих для збудника хвороб умовах — підвищеної вологості і відносно високій температурі. Найчастіше зустрічається на важких слабо аерованих ґрунтах із надлишковою вологістю.
У період збирання картоплі на бульбах виявляються поверхневі коричневі плями неправильної форми з чорною облямівкою. Уражена тканина під ними пружна, гумоподібна, вона поступово розм’якшується, але зберігає достатню еластичність. Якщо таку бульбу розрізати, то через 15–20 хвилин інфікована тканина рожевіє, а потім стає сіро-бурою, через пару годин темніє і набуває чорного кольору. Однак у деяких випадках колір ураженої тканини може не змінюватися.
В умовах підвищеної вологості через сильне розкладання уражених тканин гумоподібну гниль часто відносять до мокрих бактеріальних гнилей. У сухих умовах середовища, навпаки, ознаки захворювання набувають схожість із сухої фузаріозної гниллі або задухою бульб.
На паростках картоплі до сходів з’являються ділянки побурілої тканини. Вона стає пухкою, мокрою, іноді на ній можна спостерігати слабке спороношення гриба у вигляді білих подушечок із слабо рожевуватим або зеленуватим відтінком. Такі паростки легко ламаються у місцях ураження або згнивають повністю. Інфекція проникає у меристематичні тканини й утворення нових паростків стає неможливим. Бульби не дають сходів. За незначного ураження бульб з’являються сходи, але рослини пригнічені, вони, як правило, відстають у рості і розвитку, на нижній частині стебла утворюються коричневі плями, іноді зі слабким спороношенням збудника хвороби. Ним є гриб Geotrichum candidum Link ex Pres (син. Oospora lactis Sacc), який, крім конідіального споро ношення, утворює також оідії і хламідоспори. Сумчаста стадія представлена відкритими плодовими тілами з сумками і сумкоспорами.
Не картопля єдина
Крім картоплі, збудник хвороби уражує плоди томату, перцю і дині. Оптимальна температура для проростання конідій гриба і розвитку грибниці — 25°С. Але інтенсивне зараження бульб відбувається за ще вищих — 25–38°С. Це пояснюється зниженням захисних реакцій картоплі за підвищених температур.
Поширення хвороби
Конідії гриба здатні проростати і заражати бульби лише за відносної вологості повітря понад 95% і не раніше, ніж через 18–20 годин після їх утворення. За наявності краплинної вологи період часу, необхідного для проростання, скорочується до 10–12 годин.
Збудник хвороби проникає у бульби через розкриті сочевички, паростки, некрозні плями. Ураженність і розвиток посилюється за наявності механічних пошкоджень бульб, особливо у вигляді розрізів, тріщин, обдертої перидерми, а також за їх переохолодження і ознак фізіологічної задухи.
У разі пересичення ґрунту водою бульби картоплі починають задихатися і відкривають сочевички, що сприяє проникненню гриба. Зараження бульб і максимальний розвиток хвороби відбуваються в умовах вологості ґрунту 95–100% від повної вологоємності. Оптимальні умови кислотності середовища — рН 5,0–5,5.
Зараженню бульб у польових умовах сприяють тепла дощова погода у другій половині літа, високі дози азотних добрив, вирощування картоплі на важких переущільнених і перезволожених ґрунтах.
Де ховається джерело інфекції
Джерелом інфекції є заражені насіннєві бульби і рослинні залишки картоплі, перцю, томату, дині. Конідії гриба в міжвегетаційний період добре переносять вплив негативних температур і можуть зберігатися на бульбах картоплі і в ґрунті на рослинних рештках на глибині від 5 до 10 см протягом 8 місяців. Набагато гірше зимують конідії патогена на глибині 15–20 см.
За попадання у сховище інфікованих бульб і наявності сприятливих для розвитку хвороби умов (висока вологість і відносно висока температура повітря) відбувається швидке перезараження значної маси бульб, які зберігаються у картоплесховищах. Слід пам’ятати, що збудник гумоподібної гнилі досить вільно розвивається у діапазоні температур від +1°С до +35°С, і його розвиток важко стримати, регулюючи тільки температуру зберігання у сховищах.
Наскільки небезпечна хвороба для врожаю?
Гумоподібна гниль бульб картоплі є дуже шкідливим захворюванням. Наявність у садивному матеріалі заражених бульб призводить до значного випадання сходів (іноді до 30–50%), зменшення висоти і кількості стебел, є причиною зниження продуктивності рослин через загибель вічок загнивання, паростків, стебел. Дослідженнями доведено, що наявність у насіннєвому матеріалі бульб заражених збудником гумової гнилі від 5 до 15% є причиною зниження врожаю, залежно від сорту, від 13 до 20% і більше.
У разі посадки здорових бульб в інфікований ґрунт рослини різко затримуються у рості і розвитку. Висота їх зменшується наполовину в порівнянні з контролем, істотно знижується кількість стебел.
Під час зберігання уражується в середньому 2–5% бульб, а в окремі роки від 20 до 40%. За наявності симптомів гумоподібної гнилі схожість бульб знижується на 45% більше.
Захисні заходи
Для посадки необхідно використовувати тільки здоровий насіннєвий матеріал. Зазвичай перебирання бульб необхідно проводити восени перед закладкою врожаю на зберігання і навесні перед посадкою картоплі. Розпочинати підготовку потрібно за 20–25 днів до садіння.
Насіннєву картоплю спочатку слід витримувати протягом 10–12 діб на розсіяному світлі за температури 15–22°С, а потім температуру понижують до 7–8°С. При цьому на добре освітлених здорових бульбах утворюються міцні короткі, не більше 0,5–1,0 см, паростки, що не заважають механізованій посадці таких бульб. Світлове пророщування бульб перед садінням дає можливість підвищити стійкість рослин до гумоподібної гнилі, фітофторозу та інших захворювань, виявити приховані форми ураження бульб і своєчасно їх видалити з насіннєвої партії. Наведені організаційно-господарські заходи дозволять повніше використовувати агротехнічні та погодні умови і сприятимуть швидкому формуванню коренів, прискорюватимуть розвиток сходів, збільшуватимуть число стебел і забезпечуватимуть отримання більш високого і якісного врожаю.
Треба дотримуватися сівозміни з поверненням картоплі на попереднє місце не раніше ніж через 3–4 роки. Кращі попередники картоплі: ріпак, люпин, багаторічні трави, які не пошкоджуються збудником гумової гнилі, а їх кореневі виділення істотно знижують запас ґрунтової інфекції
патогена.
Не рекомендується у сівозміні розміщувати картоплю після томатів, перцю і дині, які уражуються збудником гумової гнилі
Слід пам’ятати, що внесення під картоплю підвищених доз мінеральних добрив, особливо азотних, підсилює ураженість бульб гумовою гниллю. На заражених ґрунтах збудником гумоподібної гнилі дози мінеральних добрив не повинні перевищувати NPK: 120: 120: 160кг/га.
Під картоплю слід відводити ділянки з більш окультуреними легкими супіщаними ґрунтами і легкими суглинками, щоб виключити зараження бульб через сочевички внаслідок нестачі кисню і перезволоження. У місцях, де виявлені осередки захворювання, потрібно висаджувати тільки здорові бульби.
Для протруєння бульб картоплі проти гумоподібної, сухої фузаріозної гнилей, ризоктоніозу, видів парші, фомозу використовують один із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: азоксистробіну + металаксилу-М, се (Юніформ 446 SE, 1,5 л/т); імазаліла сульфату, к. с. (Фунгазіл 100 SL, 0,15 л/т); іпродіону, к. с. (Ровраль Аквафло, 0,38–0,4 л/т); манкцебу, з. п. (Дітан М-45, 2,0–2,5 кг/т); флудиоксонілу, тн (Максим 025 FS, 0,75 л/т); флуксапіроксаду, к. с. (Серкадіс, 0,2–0,25 л/т).
Проти комплексу хвороб, у тому числі і проти гумоподібної гнилі, ґрунтових та наземних шкідників бульби картоплі обробляють комбінованими інсектицидно-фунгіцидними препаратами на основі діючих речовин: дифеноконазолу + флудіоксонілу + тіаметоксаму, тн (Селест Топ 312,5 FS, 0,5–0,7 л/т та аналоги); пенсикурону + імідаклоприду, т. к. с. (Престиж 290 FS, 1,0 л/т та аналоги); пенфлуфену + клотіанідину, тн (Еместо Квантум, 273,5 FS, 0,3–0,6 л/т за обробки бульб або 1,5–1,8 л/т за внесенні в гребені під час висаджування).
З метою попередження передачі інфекції гумоподібної гнилі від бадилля на бульби в процесі збирання картоплі необхідно застосовувати прийоми, що прискорюють процес їх дозрівання, це видалити бадилля за 10–14 днів до збирання врожаю.
На важких ґрунтах слід провести розпушування міжрядь після видалення бадилля, що дозволить запобігти удушення бульб і зараження їх гумовою гниллю. Під час збирання врожаю не допускати механічних пошкоджень бульб.
У початковий період зберігання бульб необхідно створити сприятливі умови (лікувальний період). Для цього протягом перших 20 днів після збирання слід витримувати за температури18–19°С і відносної вологості повітря 90–95%.
Дотримуватися оптимального режиму зберігання бульб у картоплесховищах, у яких температура повинна бути в межах 1–3°С, а вологість повітря — 85–90%. За таких умов розвиток хвороби буде мінімальним. Під час зберігання картоплі уникати запотівання верхнього шару насипу картоплі, що сприяє масовому їх перезараженню.
Ефективним заходом проти гумової гнилі є глибоке заорювання рослинних решток у ґрунт.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор НУБіП України
