Олії забагато не буває
Як зазначив у своєму виступі на прес-конференції компанії «УкрАгроКонсалт» Сергій Феофілов, генеральний директор компанії, зростання пропозиції олійної продукції (насіння, олії, шроту) триває вже 10 років як на світовому ринку, так і на українському. В Україні нарощуються потужності з переробки насіння олійних, а також обсяги пропозиції олії. Посівні площі під соняшником в нашій країні збільшуються, починаючи з 2005 року, і цьогоріч вперше перевищили площі зернових культур — на 300–400 тис. га. Зараз площі соняшнику в Україні сягають до 6,5 млн га. На думку пана Феофілова, така картина має зберегтися і надалі, бо є відповідний ринковий попит на олійну продукцію.
Звісно, насичення ринку тягне за собою зниження ціни. Зі слів гендиректора «УкрАгроКонсалту», наразі ціна на соняшникову олію впала до 10-річного мінімуму — 695–700 дол. за тонну FOB. Це призводить до зниження виручки олійного комплексу України. Ілюстрацією цих явищ може служити недавнє звернення виробників по державну підтримку у вигляді зменшення податків під час експорту олійних культур.
За прогнозом «УкрАгроКонсалту», врожай олійних культур (соняшнику, сої та ріпаку) цього року очікується на рівні 22 млн т. Виробництво та запаси соняшнику і соняшникової олії до кінця наступного сезону залишатимуться значними, і цей фактор продовжуватиме тиснути на внутрішні й експортні ціни.
Зі слів Сергія Феофілова, досі лідерство України на світовому ринку олійної продукції обумовлювала дія трьох факторів:
- дешева земля;
- дешева праця персоналу;
- дешева енергія.
Проте для подальшого розвитку галузі, підкреслив він, потрібні сучасні технології, а вони досить дорогі.
Національний бренд як інструмент підвищення ефективності галузі
На думку експерта, настав час модернізації стратегій національного олійного комплексу. Подолати тенденцію падіння прибутковості олійного бізнесу, вважає він, здатне створення в Україні національного бренду соняшникової олії — це дозволить вирішити чимало економічних і соціальних проблем як галузі, так і всього суспільства.
Якщо інвестори вкладатимуть кошти в створення національного бренду, впевнений експерт, то виручка олійного комплексу зростатиме за рахунок нового позиціонування олійної продукції. Слід також розробити спеціальний маркетинговий проект із метою переконання споживачів у перевагах соняшникової олії українського походження, але це зазвичай потребує інвестицій.
Як зазначив гендиректор «УкрАгроКонсалту», нині виробники олії в Україні і без того отримують таку маржу, яка дає змогу не поспішати зі створенням бренду. Насправді ж, підкреслив він, це доволі вартісний проект — десь на сотні мільйонів доларів США протягом декількох років.
На Середньому Заході — чудова погода…
Через високий ступінь інтегрованості українського олійного комплексу в світовий ринок на конференції було приділено значну увагу стану та тенденціям розвитку глобального ринку олійної продукції.
Сергій Феофілов представив присутнім Пола МакАліффа, президента компанії World Commodity Analysis Corporation із США, назвавши його одним із відомих аналітиків агроринку в світі.
Американський експерт підкреслив, що поточний рік приніс значні зміни в ситуацію на світовому ринку олійної продукції. У північній півкулі врожаї сільгоспкультур цьогоріч не будуть рекордними, крім соняшнику в Чорноморському регіоні та сої в США, де погода була майже ідеальною. У цей же час в Україні, Росії, країнах Євросоюзу та Австралії врожайність зернових очікується на рівні, нижчому за середній. В найближчі півроку більшість імпортерів закуповуватимуть сою та кукурудзу в США через зниження експортного потенціалу Бразилії та Аргентини.
На думку американського експерта, внаслідок торгової війни між США та Китаєм експорт американської сої до КНР зменшуватиметься. Китай підняв на 25% імпортне мито на американські товари, зазначив Пол МакАліфф. Це веде до падіння цін на американську сою, що може збурити невдоволення американських фермерів.
Ціни на кукурудзу та сою в Аргентині і Бразилії зараз на 40–50 дол. вищі, ніж у США, бо китайські імпортері хочуть закупати не американські товари. А в США ціни на агропродукцію знижуються завдяки високим урожаям, зокрема кукурудзи. Наприкінці поточного року ці фактори справлятимуть вирішальний вплив на світовий ринок агропродукції.
— Я займаюся аграрною аналітикою із 1981 року, але такої ситуації, як нинішня торговельна війна між Америкою та Китаєм, ще не було, — сказав американський експерт. — Думаю, тут забагато політики, проте насправді це насамперед аграрна проблема. На моє переконання, президентам США та Китаю варто до 1 березня зустрітися та домовитися про припинення торгової війни.
Зі слів пана МакАліффа, Китай посідає 65% світової торгівлі соєю. Досі США експортували до КНР 47% власного врожаю цієї культури. Тепер внаслідок зростання з боку Китаю імпортних тарифів на сою американські фермери можуть зменшити її площі на користь кукурудзи. Якщо так станеться, підкреслив експерт, то на світовому ринку наступного року з’явиться додатково 38 млн т американської кукурудзи.
Бразилія та Аргентина вже зараз готуються до посівної. Зокрема, вони розширюють посівні площі під кукурудзою на 2–3%. При цьому, вочевидь, не думають про майбутню конкуренцію з боку фермерів США, які можуть розширити врожай цієї культури маже на 40 млн т. Між тим, збільшення пропозиції кукурудзи обов’язково тиснутиме на ціни на неї. Це гарна новина для споживачів і тваринників, але не для трейдерів.
На запитання «Агробізнесу Сьогодні» про те, чи може Україна скористатися ситуацією цього торгового конфлікту і стати ще більшим експортером агропродукції до Китаю, Пол МакАліфф відповів:
— Ми дивимось на більші частки світового ринку агропродукції, ніж виробляє Україна. Проте якщо український аграрний експорт буде підтримувати цікаві для світового ринку ціни на свою продукцію, ви зможете мати свою частку прибутку.
З таким же запитанням АС звернувся до експерта компанії «УкрАгроКонсалт» Юлії Гаркавенко. Її думка в цілому збігається із точкою зору Пола МакАліффа:
— Масштаби тут не ті: Україна вирощує в середньому 4 млн т сої на рік, тоді як обсяг китайського імпорту цієї культури сягає 95 млн т. Насправді ж нам конче потрібно перейти від експорту сировини до експорту продукції — наприклад, замість тієї ж сої пропонувати олію та шрот, тоді ми зможемо бути цікавими світу, в тому числі й китайському ринку. А поки що виробники в нас схильні експортувати сировину, а не готову продукцію, так для них простіше й дешевше, — зазначила експерт.
А як щодо впливу інших секторів олійного ринку на ринок соняшникової олії?
— Ринкові сектори інших видів олії (оливкової, конопляної, лляної, горіхової, кунжутної тощо) не тиснуть на ринок соняшникової, — відповіла пані Гаркавено. — Це різні сектори, різні цінові групи, різні споживачі з різним рівнем купівельної спроможності. Споживачі, так би мовити, «нетрадиційних» видів олій представляють сектор helthy-харчування, їх не так багато, як споживачів соняшникової. Ця олія була й залишається основним продуктом олійного комплексу України зараз, так буде і надалі.
Сергій ПОНОМАРЬОВ, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
