Однією з найбільш важливих характеристик органічного землеробства є мінімалізація обробітку ґрунту. Це означає, що передбачається залишати не менше 30% рослинних решток на поверхні ґрунту. Ця система обробітку ґрунту широко використовується у багатьох розвинених країнах світу. Вона дозволяє зменшити витрати на виробництво, зменшує ерозію, втрати органічної речовини, сприяє збереженню вологи в ґрунті.

Соя є одним із головних джерел кормових і продовольчих ресурсів, для забезпечення яких вона вирощується. Без її зерна неможливо вирішити проблему збалансованого раціону кормів для вигодовування високопродуктивних тварин, повноцінного забезпечення потреби багатьох галузей промисловості у рослинних білках. Культура є основним джерелом збалансованого за амінокислотним складом і вмістом екологічно чистого білка. Через значне використання населенням у розвинутих країнах сої як цінного білка та рослинної олії, так званий соєвий феномен уже багато років привертає увагу вчених, спеціалістів, фермерів.

В умовах північного Степу України величина урожаю ячменю ярого визначається багатьма факторами, серед яких важливим є родючість ґрунту, або наявність у ньому поживних елементів, необхідних для росту і розвитку рослин та діяльності ґрунтової мікрофлори.

Основний обробіток ґрунту повинен забезпечити повне знищення вегетуючих бур’янів, особливо багаторічних коренепаросткових, максимальне накопичення та збереження осінньо-зимових опадів, попередження водної та повітряної ерозій.