В умовах військової агресії російської федерації аграрний сектор України є вагомим чинником забезпечення національної безпеки, збереження державності і суверенітету України та стабільності на основних світових ринках продовольства, зокрема одному з головних — зерновому ринку. Водночас військова агресія російської федерації проти України суттєво погіршила національну і світову продовольчу безпеку, загострила багато інших проблем, пов’язаних із забезпеченням населення харчовими продуктами, зокрема через обмеження у використанні земель для ведення сільського господарства (заміновані, забруднені небезпечними речовинами або розташовані в зоні окупації). Знищено значну кількість підприємств із виробництва продовольства та інших допоміжних потужностей, зокрема об’єкти інфраструктури, зросла інфляція та споживчі ціни, порушено логістичні ланцюги, виник дефіцит кваліфікованих кадрів; знизилися обсяги виробництва й експорту продовольства з України насамперед зернових культур та олії, що обмежило виробників у доступі до фінансових ресурсів для забезпечення провадження поточної господарської діяльності.
Відповідно до Плану України, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 року № 244, Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року зосереджено на таких основних напрямах:
• адаптація державної політики розвитку сільського господарства та сільських територій у контексті підготовки до вступу в ЄС з урахуванням таких сфер особливого інтересу України, як земельна реформа, зрошення, повоєнне відновлення та підтримка розвитку;
• інституційне зміцнення та розбудова спроможності для розроблення необхідних систем;
• прискорення процесу узгодження правових актів у сфері сільського господарства та санітарного і фітосанітарного контролю із стандартами ЄС;
• сприяння розвитку малих виробників та сільських територіальних громад;
• визначення базових і цільових показників екологічних і кліматичних дій, розроблення науково обґрунтованого програмування та ефективного фінансового управління та механізмів моніторингу.
Цілями Стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій в Україні на період до 2030 року визнано такі:
Стратегічна ціль 1. Формування державної політики розвитку сільського господарства та сільських територій (інституційна спроможність), яка досягається шляхом:
♦ удосконалення механізму ведення обліку, оброблення та систематизація інформації про виробників сільськогосподарської продукції за напрямом «Функціонування Державного аграрного реєстру». Для удосконалення механізму ведення обліку, обробки та систематизації інформації про виробників сільськогосподарської продукції за допомогою Державного аграрного реєстру потрібно інтегрувати Реєстр з мережею сільськогосподарських даних ЄС, гарантуючи належну якість та правдивість інформації про діяльність виробників сільськогосподарської продукції, а також про типи, структуру власників, географічне розташування тощо;
♦ внесення необхідних змін до законодавства для створення виплатної агенції, що забезпечуватиме своєчасну та цільову виплату державної підтримки виробникам сільськогосподарської продукції. Виплатна агенція в державах — членах ЄС є тим органом, що відповідає за спільне управління та моніторинг використання коштів у рамках спільної аграрної політики. Створення виплатних агенцій є умовою отримання права на участь у процесах, передбачених процедурами ЄС, з надання допомоги на розвиток сільських територій для країн — кандидатів на вступ до ЄС;
♦ створення функціональних адміністративних та контрольних систем для дотримання принципів ЄС під час здійснення прямих виплат виробникам сільськогосподарської продукції, а також здійснення визначених заходів щодо розвитку сільських територій. У межах виплатної агенції будуть створені функціональні адміністративні та контролювальні системи для дотримання принципів ЄС під час здійснення прямих виплат виробникам, а також здійснення визначених заходів щодо розвитку сільських територій, дотримання умов для отримання допомоги та зобов’язань одержувачів підтримки тощо. У державах — членах ЄС з цією метою створена інтегрована система адміністрування та контролю (IACS), що складається з кількох цифрових та взаємопов’язаних баз даних. В Україні для забезпечення дієвого контролю та спрощення адміністрування відповідні системи будуть інтегровані з Державним аграрним реєстром.
Стратегічна ціль 2. Задоволення суспільних потреб у високоякісних, поживних і безпечних харчових продуктах та забезпечення продовольчої безпеки, яка досягається шляхом:
♦ забезпечення реагування виробників сільськогосподарської продукції на суспільні потреби у харчових продуктах та системі охорони здоров’я, включаючи високоякісні, безпечні та поживні харчові продукти, вироблені з урахуванням принципу сталого використання природних ресурсів, а також покращення благополуччя тварин і забезпечення їх стійкості до антимікробних препаратів;
♦ забезпечення продовольчої безпеки, зокрема доступності харчових продуктів для різних верств населення. З метою ефективного використання потенціалу аграрного сектору України для гарантування продовольчої безпеки на світовому ринку продовольства пріоритетним стратегічним завданням державної політики залишаються диверсифікація логістичної інфраструктури, розширення альтернативних маршрутів експорту сільськогосподарської продукції та продовольства, відновлення роботи та розвиток портової галузі.
Стратегічна ціль 3. Забезпечення стійкості сільськогосподарського сектору, підтримка справедливого доходу виробників та підвищення їх конкурентоспроможності, яка досягається шляхом:
♦ підтримки відновлення та стійкості сільськогосподарського сектору, для чого впроваджуються програми підтримки ліквідності, державних гарантій, а також грантового фінансування, пом’якшення та/або часткового відшкодування витрат на подолання наслідків військових дій;
♦ забезпечення справедливого доходу фермерських господарств і стійкості сільськогосподарського сектору за такими напрямами: справедливий дохід для всіх виробників; розрив у доходах у сільському господарстві; обмеження розміру підтримки на одного виробника сільськогосподарської продукції; зниження ризику інвестицій або підвищення доступу до фінансування;
♦ посилення орієнтації на ринок і підвищення конкурентоспроможності шляхом підвищення продуктивності та диверсифікації діяльності виробників сільськогосподарської продукції; конкурентної політики; стимулювання торгівлі та диверсифікація експорту; географічного зазначення; управління водними ресурсами — рибальство та аквакультура;
♦ поліпшення становища виробників сільськогосподарської продукції у виробничо-збутовому ланцюгу. Необхідно забезпечити зміцнення позицій виробників у процесах формування доданої вартості, заохочення та стимулювання об’єднання виробників сільськогосподарської продукції у кооперативи та інші форми об’єднань виробників, формування цільових державних фондів для фінансової підтримки сільськогосподарських кооперативів, створення правових, фінансово-кредитних умов для активного розвитку об’єднань виробників сільськогосподарської продукції; ♦ створення умов для щорічного збільшення кількості виробників сільськогосподарської продукції, об’єднаних у сільськогосподарські кооперативи; надання фінансової підтримки у вигляді кредиту на певний період для сільськогосподарських кооперативів, розроблення програмного забезпечення для кооперативів, часткова компенсація логістичних витрат виробників, кооперативів та кластерів, які щойно розпочали продажі на міжнародному ринку, покращення нормативної бази для сприяння провадженню експортної діяльності сільськогосподарських кооперативів та їх асоціацій;
♦ здійснення дерегуляції для прямих іноземних інвестицій дасть змогу зменшити до мінімуму обтяжливі адміністративні процедури та зосередитися на здійсненні контролю за охороною здоров’я тварин та якістю рослин, екологічними і соціальними стандартами, а також забезпеченні безпеки харчових продуктів відповідно до вимог ЄС. Процесу вступу до ЄС сприятиме такий розвиток, надаючи інвесторам ті ж нормативні та регуляторні умови, що і в ЄС. Державно-приватне партнерство в окремих галузях може сприяти залученню інвестицій, зокрема у відновлення інфраструктури, зрошення та розвиток відновлюваних джерел енергії, включаючи біогазові установки.
Стратегічна ціль 4. Ефективне використання земель, їх розмінування, проведення земельної реформи, що досягається шляхом:
♦ прискорення проведення земельної реформи для реєстрації всіх сільськогосподарських угідь у повному обсязі та забезпечення доступу через онлайн-платформу для проведення моніторингу та виконання державних програм підтримки з компенсацією шкоди, заподіяної військовими діями. Необхідно завершити в повному обсязі реєстрацію виробників сільськогосподарської продукції в Державному аграрному реєстрі для забезпечення можливості розширення програм повоєнної підтримки, забезпечення реєстрації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь, сільськогосподарських компаній та всіх виробників сільськогосподарської продукції, а також прийняти закон про децентралізоване планування використання земель для уникнення ризиків нецільового використання земель;
♦ забезпечення вільного доступу громадськості до інформації про ринок земель сільськогосподарського призначення. Подальший розвиток ринку землі передбачається здійснити шляхом створення автоматизованої системи публічного моніторингу земельних відносин, яка забезпечить автоматизацію процесу проведення моніторингу земельних відносин шляхом систематичного збору, зберігання та оприлюднення інформації про стан земельних відносин, у тому числі про ціну (вартість) земельної ділянки, ціну (вартість) інших майнових прав на земельну ділянку, розмір плати за користування чужою земельною ділянкою, а також кількість укладених договорів;
♦ переходу до проведення ринкової оцінки під час оподаткування. Дані про результати оцінки земель повинні бути легкодоступними, що вимагає розвитку цифрових інструментів та покращення методичних підходів. Важливу роль в цьому процесі буде відігравати інформація про ціни і карти якості ґрунтів на національному геопорталі;
♦ створення національної інфраструктури геопросторових даних відповідно до принципів Директиви ЄС про створення інфраструктури просторової інформації в Європейському Співтоваристві. У 2024 році забезпечується розвиток, адміністрування, розроблення комплексної системи захисту інформації, створення ефективних функціоналів для роботи з геопросторовими даними, які дадуть можливість держателям використовувати національний геопортал не тільки як джерело інформації та візуалізації геопросторових даних всіх рівнів, а і як один із інструментів ефективного управління. Також як складові національного геопорталу розвивається геоінформаційна система картографо-геодезичного фонду України, ведеться облік топографічних робіт (реалізовано на національному геопорталі), модернізується програмне забезпечення банку геодезичних даних;
♦ сприяння сталому розвитку та ефективному використанню ґрунту, повітря та води, зокрема шляхом зниження залежності від хімікатів. Для можливості підтримування виробниками належних сільськогосподарських та екологічних умов (GAEC) на основі досвіду держав — членів ЄС мають визначатися необхідні мінімальні вимоги з урахуванням конкретних характеристик відповідних районів, включно із ґрунтово-кліматичними умовами, сучасними системами ведення сільського господарства, землекористуванням, сівозмінами, методами ведення сільського господарства та структурами фермерських господарств.
Тетяна КОВАЛЕНКО, д-ка юридичних наук, професорка
Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
