Про що йдеться? Це низька продуктивність, перевитрата корму, мікроклімат, який живе своїм життям тощо. І ціна цих помилок помітна не відразу, а з кожним циклом вирощування
Помиляється від початку той, хто сприймає птахоферму як просто будівлю. Насправді це ціла система, де кожен елемент взаємопов’язаний: вентиляція впливає на здоров’я птиці, планування — на роботу персоналу, конструкція приміщення — на ефективність обладнання. І якщо хоча б один із цих елементів спроєктований неправильно, це неминуче тягне за собою ланцюг халеп.
Саме тому досвідчені інженери кажуть: помилки на птахофермі не виникають — їх закладають ще на етапі будівництва. Цю думку підтверджують і практики. У компанії «ВАДА», яка займається проєктуванням і будівництвом птахоферм “із нуля”, зазначають: більшість питань, з якими звертаються фермери, пов’язані не з обладнанням як таким, а з помилками у базових рішеннях — геометрії приміщення, вентиляції або загальній логіці проєкту. “Коли ферма вже побудована, виправити ці речі складно і дорого. Тому наше завдання — передбачити їх ще на етапі креслень, коли змінити ще можна практично все”, — пояснюють фахівці “ВАДА”.
Різні технології — різні вимоги
Хтось хоче побудувати універсальний пташник для вирощування різних видів птиці. Але цього не можна допускати. Тому що бройлери та несучки утримуються за різними технологіями. Так, це ніби одна і та ж птиця, проте з колосальною різницею у виробництві.
Бройлери мають короткий цикл вирощування з високою щільністю посадки та критичною рівномірністю мікроклімату по всій площі — все для того, щоб птиця набирала швидко вагу. Несучки — це, навпаки, довготривале утримання з іншими вимогами до освітлення, простору та обладнання. Тому пташники кардинально відрізнятимуться як конструкцією будівлі, так вимогами до різних систем життєдіяльності.
Як зазначають у компанії «ВАДА», запити на «універсальні» пташники — одна з найчастіших історій на старті. Проте вже в процесі реалізації стає зрозуміло, що вимоги до різних технологій настільки відрізняються, що компроміс призводить до втрати ефективності. “Ми завжди пояснюємо замовникам: краще одразу визначитися з технологією. Тому що будівля, вентиляція і все обладнання мають працювати як єдина система під конкретний тип птиці. Інакше ферма постійно працюватиме не на повну потужність”, — зазначають інженери.
Конфлікт швидкості і якості: бізнес & інженерія
На практиці під час будівництва птахоферми дуже часто виникає конфлікт між бізнесом та інженерією. З одного боку, є зрозуміле бажання фермера якнайшвидше запустити об’єкт і почати заробляти. Кожен місяць затримки — це втрачені гроші: недоотриманий обіг, простої техніки, витрати на обслуговування кредитів або оренди. З іншого, інженери, які наполягають на дотриманні технології: правильних об’ємах повітрообміну, термінах монтажу, тестуванні систем, витримці будівельних процесів. І саме тут часто приймаються рішення, які потім обходяться значно дорожче, ніж сама “економія часу”.
У компанії «ВАДА» зазначають, що такі ситуації — не виняток, а типова практика. І головна проблема тут не в самому конфлікті, а в недооцінці наслідків. “Бажання швидше запуститися — зрозуміле. Але якщо порушити технологію на старті, ферма потім роками працює з нижчою ефективністю. І ці втрати значно перевищують виграш у кілька тижнів чи навіть місяців”, — пояснюють інженери. Навіть невеликі проблеми з мікрокліматом чи конверсією корму щодня зменшують прибуток ферми, і за цикл це вже відчутні суми.
Тому оптимальний підхід — не протиставляти бізнес та інженерію, а синхронізувати їх. Коли терміни будівництва плануються з урахуванням технології, а запуск відбувається лише після повноцінного тестування, ферма починає працювати ефективно з першого ж циклу.
Спочатку будуємо — потім рахуємо
Ігнорування майбутньої автоматизації — одна з найпоширеніших помилок, яка згодом дорого обходиться. Часто фермери будують приміщення «під сьогодні», не залишаючи місця для інженерних систем. У результаті, коли виникає потреба в автоматизації, доводиться переробляти конструкції та прокладати комунікації поверх існуючих рішень.
На думку інженерів “ВАДА”, причина цього полягає у відсутності планування на старті. Будь-який проєкт має починатися з ідеї, бізнес-плану та технічного завдання, яке визначає ефективність ферми в майбутньому.
На практиці ж часто відбувається навпаки: спочатку будують, а потім підганяють рішення. Наприклад, порушення базових параметрів, як-от відстані між лініями годівлі та напування (близько 1,8 м), призводить до додаткових витрат на переробки. І хоча інженери можуть знайти рішення, це завжди дорожче, ніж одразу зробити правильно.
Фініш — не означає початок
Багато хто через поспіх та економію коштів не витримує важливий етап пусконалагодження всіх систем ферми, сприймаючи його формальним. Але саме тут ховається одна з найбільших зон ризику. Потрібно десь тиждень, щоб всі вузли прокрутити, перевірити опалення, зони, датчики, як мотори відкриваються. Це важливо зробити до посадки птиці у пташник. Система може працювати “на холостому ходу”, але після заселення поголів’я ситуація кардинально змінюється: зростають вологість, температура, концентрація газів. І якщо вентиляція не була правильно відрегульована, мікроклімат починає “плавати”, що одразу впливає на стан поголів’я.
Другою проблемою є формальна перевірка автоматики. Часто дивляться, чи вмикається обладнання, але не тестують, як система поводиться в реальних умовах: у разі зміни температури, навантаження на лінії годівлі чи напування, аварійних ситуаціях. У результаті перші збої відбуваються вже тоді, коли в пташнику є птиця.
“Ми завжди наполягаємо в роботі на цьому етапі, пояснюємо, доносимо його важливість керівництву ферми, — розповідають у “ВАДА”. — Саме на етапі запуску стає видно, наскільки якісно було реалізовано весь проєкт. І якщо цей етап пропустити або спростити, ферма починає працювати з помилками вже з першого циклу. А це завжди коштує дорожче тої економії на ресурсах, ніж якби був витриманий цей період стільки, скільки потрібно. І це є принциповим для компанії, бо ми несемо відповідальність за якість наших робіт, а також дуже цінуємо свою репутацію”.
У компанії “ВАДА” переконані, що у птахівництві немає дрібниць: кожне рішення на старті або працює на прибуток, або проти нього. І різниця між цими сценаріями часто вимірюється не відсотками, а мільйонами гривень протягом кількох років.
Світлана Краковецька
