Вирощування хворобостійких сортів сої
Високою польовою стійкістю до більшості поширених хвороб характеризуються районовані сорти: Альянс, Антарес, Білявка, Вільшанка, Голубка, Іна, Мавка, Мальвіна, Мельпомена, НС Максимус, ОАЦ Аватар, Переяславка, Перлина, Подяка, Райдуга, Ранок, Сандра, Святогор, Смуглянка, Таврія, Хорол, Ясочка тощо.
Дотримання науково обгрунтованої сівозміни
Попри те, що соя є виносливою до вирощування на одному полі протягом декількох років, її краще повертати на теж саме поле не раніше ніж через 3–4 роки. Чим коротша ротація сої у сівозміні, тим більше необхідно в господарстві запасатися засобами захисту рослин — фунгіцидами, гербіцидами, інсектицидами тощо. Дотримання сівозміни зумовлює різке зниження розвитку пліснявіння насіння, кореневих гнилей, несправжньої борошнистої роси, іржі, різних плямистостей листя, бактеріальних та вірусних хвороб.
Кращими попередниками сої є озимі та ярі зернові культури, картопля, які не мають спільних збудників хвороб. Високі врожаї сої отримують у разі її розміщення на полях після кукурудзи, овочевих культур, а в умовах достатнього зволоження після цукрових і кормових буряків, озимого ріпаку. Не слід розміщувати сою після зернових бобових культур, соняшнику, льону, багаторічних трав, оскільки вони мають спільних збудників хвороб. Не можна сіяти її на полях, забур’янених багаторічними бур’янами: різними видами осотів, пирієм повзучим, берізкою польовою, хвощем польовим та іншими, які пригнічують ріст і розвиток культури, більшість із них є резерваторами бактеріальної і вірусної інфекцій.
У разі вирощування сої слід дотримуватися просторової ізоляції. Розміщення сої повинно бути не ближчим ніж 1 км від багаторічних бобових трав та інших зернобобових культур, а також від ділянок, де їх вирощували в попередньому році. Дотримання просторової ізоляції передусім запобігає спалахам аерогенної грибної (несправжня борошниста роса, борошниста роса тощо), бактеріальної інфекції і суттєво обмежує розповсюдження неперсистентних вірусів, зокрема вірусу жовтої мозаїки тощо.
Найбільш придатні для вирощування сої родючі суглинкові і супіщані чорноземи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5–7,0). На більш кислих соя інтенсивно уражується фузаріозною кореневою гниллю, фузаріозним і вертицильозним в’яненням. Вапнуючи кислі ґрунти, слід пам’ятати, що внесення вапна понад ¾ норми за гідролітичною кислотністю від розрахункової призведе до зростання ураження рослин бактеріальним в’яненням.
Соя — вимоглива культура до обробітку ґрунту. Якісне і своєчасне проведення цього заходу суттєво оздоровлює ґрунт від фітопатогенів.
Рослини сої у разі збалансованого живлення характеризуються високою польовою стійкістю до більшості захворювань. Внесення під неї фосфорно-калійних добрив суттєво підвищує стійкість рослин до багатьох грибних і бактеріальних хвороб. Надмірне живлення сої азотом спричиняє розростання вегетативних органів, інтенсивний розвиток кореневих гнилей та ураження рослин несправжньою борошнистою росою, бактеріальними хворобами. Соя для свого росту й розвитку потребує також внесення у ґрунт мікроелементів, особливо молібдену і бору, які суттєво підвищують стійкість рослин до інфекційних захворювань.
Для сівби сої використовують відкаліброване, кондиційне, здорове, протруєне насіння. Проти виявленої зовнішньої та внутрішньої інфекцій насіння сої знезаражують відповідним протруйником на основі діючої речовини: беномілу, з. п.; металаксилу–М, тн., піраклостробіну, тн.; тіабендазолу + тебуконазолу, к. с.; тираму, к. с.; флудиоксонілу + металаксилу-М, т. к. с.; фінпронілу + піраклостробіну, тн; протіоконазолу, т. н.; флудиоксонілу + кірілаксилу, т. н. Підбір протруйників слід проводити з урахуванням виявленої патогенної мікрофлори на насінні.
Якщо насіння не оброблене добривами і мікродобривами, під час його інкрустації слід добавляти в робочу суспензію мікроелементи — молібденово-кислий амоній (250–450 г/т), солі кобальту, борну кислоту — (по 250–300 г/т), нікель (2,5 г/т). Поєднання протруєння насіння з їх одночасним обробленням добривами, мікроелементами, біопрепаратами та регуляторами росту рослин сприяє кращій енергії проростання насіння, дружній появі сходів, імунізує проростки і молоді рослини проти кореневих гнилей, фузаріозного в’янення та інших хвороб.
Для кращої фіксації рослинами сої атмосферного азоту насіння у день сівби слід обробити одним із рекомендованих біопрепаратів — інокулянтів. В останні роки протруєння насіння сої поєднують з його обробкою інокулянтами. Більшість протруйників нового покоління не проявляють токсичної дії стосовно бульбочкових бактерій. Поєднання цих операцій суттєво скорочує витрати на їх проведення. Обробка насіння сої бактеріями поліфункціональної дії зменшує поширення захворювань у посівах культури на 40–60%. Рослини сої з активною азотфіксацією менше уражуються кореневими гнилями, фузаріозним і вертицильозним в’яненням тощо.
Для запобігання загибелі нанесених мікроорганізмів оброблене насіння сої слід захистити від впливу прямого сонячного проміння і зберігати його за оптимальних температур 5–25°С.
Строки сівби
Сою висівають за температури ґрунту 12–14°С на глибині загортання насіння. Посів у погано прогрітий ґрунт спричиняє масове ураження насіння пліснявінням, а проростків — кореневими гнилями, фузаріозним в’яненням. Пізні строки сівби спричиняють більш інтенсивне ураження рослин несправжньою борошнистою росою, іржею, плямистостями, бактеріальними та вірусними хворобами.
Дотримання оптимальних норми висіву насіння та глибини його загортання у ґрунт
На зріджених посівах рослини більш інтенсивно уражуються вірусними хворобами, через їх гілкування збільшуються втрати сої під час збирання врожаю, а в загущених — рослини вилягають та інтенсивно уражуються епіфітними хворобами. У разі глибокого загортання насіння у ґрунт створюються сприятливі умови для інтенсивного його пошкодження пліснявінням, ураження проростків фузаріозом, кореневими гнилями, сім’ядольним і пустульним бактеріозами.
Догляд за посівами сої передбачає 1–3 досходові боронування, які ретельно руйнують ґрунтову кірку, що суттєво зменшує ураження проростків сої фузаріозом, кореневими гнилями, знищується понад 50% проростків бур’янів у ґрунті. Якщо в передпосівну культивацію вносили гербіциди, кількість післяпосівних обробітків скорочують або зовсім від них відмовляються.
У разі прогнозу сприятливих погодних умов на найближчі дні для розвитку несправжньої борошнистої роси, іржі, аскохітозу, септоріозу, бактеріозів та інших захворювань доцільно провести профілактичне обприскування посівів сої одним із дозволених фунгіцидів на основі діючих речовин: азоксістробіну + ципроконазолу, к. с.; азоксістробіну + ципроконазолу + епоксіоназолу, к. с.; алюмінію фосфіту + фосфористої кислоти, в. р. к.; беномілу, з. п.; каптану, в. г.; міді гідроксиду, в. г.; пікоксістробіну + ципроконазолу, к. с.; піраклостробіну + епоксиконазолу, мк.е.; пропіконазолу + прохлоразу, к. е.; протіоконазолу + флуопіраму, с. е.; сірки + тебуконазолу, в. г.; тебуконазолу + азоксістробіну, к. с.; тебуконазолу, к. е.; тебуконазолу + трифлоксистробіну, к. с.; тіофанат-метилу + тетраконозолу, с. е.; флутриафолу + карбендазиму, к. с.; флутріафолу + тебуконазолу, к. с.; цимоксанілу + міклобутанілу, з. п.
Біопрепарати проти грибних і бактеріальних хвороб
Оброблення рослин фунгіцидами слід поєднувати з позакореневим підживленням рослин баковою сумішшю одним із рекомендованих добрив, біопрепаратів і регуляторів росту рослин. Такі підживлення рослин підвищують не тільки їх продуктивність, а й підсилюють стійкість до багатьох грибних і бактеріальних хвороб, покращують якість отриманого врожаю.
Перше обприскування рослин фунгіцидами проводять за виявлення перших ознак хвороб, що часто співпадає із фазою бутонізації-початку цвітіння рослин. На ультраранньостиглих та ранньостиглих сортах сої зазвичай здійснюють одне обприскування рослин фунгіцидами. На сортах сої із тривалістю вегетаційного періоду понад 100 днів, особливо за умов інтенсивного розвитку хвороб або вегетації рослин в умовах високої вологості та підвищених температур повітря, виконують два обприскування: перше — у фазі бутонізації-початку цвітіння і друге — в кінці цвітіння-початку формування бобів.
Для обприскування посівів сої використовують самохідні обприскувачі, які характеризуються високим кліренсом. На великих площах застосовують авіацію або дельтаплани.
У вологі роки перед збиранням врожаю за вологості насіння 35–40% для призупинення розвитку на рослинах білої, сірої і склероціальної гнилей, аскохітозу, септоріозу та інших хвороб доцільно провести десикацію посівів рекомендованими десикантами.
Насіння спочатку збирають зі здорових ділянок поля. Після обмолоту його відразу очищають, калібрують і висушують до 12–14% вологості. За такої вологості під час зберігання унеможливлюється його ураження пліснявінням, сірою та білою гнилями та іншими хворобами.
По закінченню жнив здійснюють зяблеву оранку з ретельним загортанням післяжнивних решток, що сприяє швидкій їх мінералізації і зменшенню резервацій інфекцій багатьох збудників хвороб.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук,
професор НУБіП України
