Зберігання картоплі
/
Агрономія Сьогодні
/
Вівторок, 04 жовтня 2011 12:43
Михайло ШЕВЧУК, доктор с.-г. наук, професор, завідувач кафедри ботаніки і садово-паркового господарства Волинського національного університету ім. Л. Українки
Протягом вегетаційного періоду рослини картоплі нагромаджують поживні речовини в бульбах, які безпосередньо впливають на її зберігання. Строки їх збирання впливають на механічні пошкодження, зараженість патогенною мікрофлорою і визначаються особливостями її росту, умовами вирощування.
Сорти ранньої групи стиглості збирають із настанням фізіологічної стиглості бульб (у серпні), середньостиглі - в кінці серпня до середини вересня, а пізньостиглі - до 1 жовтня.
Післязбиральна доробка картоплі посідає ключове місце в підготовці її до закладання на зберігання та підвищення лежкості бульб. При цьому враховується її цільове призначення (для харчових цілей, промислової переробки, корму для тварин, насіння), тривалість зберігання, фізіологічний стан бульб, рівень ураженості фітопатогенами і забрудненості землею.
Після збирання картоплю (близько двох тижнів - так званий лікувальний період) зберігають за температури не нижче 15°С, захищеною від сонячних променів. Після цього її перебирають, видаляють рослинні рештки, землю та дрібні, травмовані і хворі бульби, сортують на фракції за розміром та призначенням, закладаючи на зимове зберігання.
Заживлення механічних пошкоджень, отриманих при збиранні, інтенсивніше проходить у свіжозібраних бульбах за температури 10°С, доброму доступі кисню та в умовах високої відносної вологості повітря. За оптимальних умов вони заживають за 5-7 днів.
Картоплю, що пройшла лікувальний період, повільно охолоджують (від 0,25° до 1° на добу), оскільки більш швидке охолодження призводить до потіння бульб і фізіологічних змін; а повільне - до надмірної втрати сухої речовини в процесі дихання і раннього проростання. З урахуванням сорту, фізіологічного стану, ступеня ураженості бульб фітопатогенами і терміну зберігання їх охолоджують до 2-5°С, використовуючи добові перепади температур.
Залежно від погодних умов охолодження у буртах та сховищах із природною вентиляцією відбувається за 40-60 днів, у сховищах з активним вентилюванням - за 20-30 днів, тобто за добу температура знижується на 0,5-1,00С. Більш висока швидкість охолодження бульб не рекомендується.
Оптимальна температура для зберігання картоплі коливається у межах 2-4°С. Якщо наприкінці зберігання насіннєві бульби не проростають, температуру поступово підвищують до 10-12°С, слідкуючи за ростом вічок (вони не повинні перевищувати 1,5 см). Відхилення температури від оптимальної зменшує вагу бульб, що в майбутньому негативно впливає на їх схожість і врожайність.
У процесі зберігання бульби використовують нагромаджені протягом вегетаційного періоду поживні речовини в основному при диханні. Високий рівень дихання (коефіцієнт дихання дорівнює одиниці) після збирання пов'язаний зі зміною їх фізіологічного стану, травмованістю тa температурно-повітряними режимом. Найнижча інтенсивність дихання спостерігається при 5-6°С (при вищих і нижчих температурах вона зростає), а при заживленні механічних пошкоджень з утворенням раневої перидерми в процесі зберігання, втрати поживних речовин зростають удвічі-тричі.
На тривале зберігання (6-8 місяців) закладають бульби середньостиглих та пізніх сортів, чисті, не ушкоджені, сухі, з міцною шкіркою, не підморожені й не ураженні шкідниками. Пошкоджені бульби і порушення умов зберігання сприяють розвитку патогенної мікрофлори та подальшому поширенню хвороб, зростанню втрат продукції і зниженню її якісних показників. При вологості нижче 80% бульби швидко в'януть, оскільки мають високий вміст вільної вологи.
При нестачі кисню у бульбах посилюються анаеробні процеси, утворюється молочна кислота, яка призводить до активізації ферментів, що відновлюють поліфенольні речовини, внаслідок чого м'якоть темніє. Якщо вміст кисню при зберіганні менш ніж 16%, настає задуха картоплі, а висока концентрація вуглекислого газу призводить до пошкодження вічок вуглекислотою (на шкірці видно вдавлені плями та спалені вічка). Для насінних цілей такі бульби непридатні, а присутність запаху спирту та ацетальдегіду робить їх непридатними і для продовольчих цілей.
Після досягнення оптимальної температури зберігання, при якій гальмуються біохімічні і фізіологічні процеси у бульбах, розпочинається основний (зимовий, у стані глибокого спокою) період зберігання, який триває залежно від сорту 140-230 днів до початку їх проростання, тобто до весни. Температура зберігання у цей час повинна становити 1-5°С, вологість повітря 80-95%.
Як у період зниження температури, так і в основний слідкують за дотриманням температури і вологості. Якщо в попередній період була низька температура, то бульби внаслідок цього хворіють, з'являються фізіологічні розлади, а при високій - швидше проростають.
Період спокою картоплі залежить від генетичних ознак: у пізніх сортів він довший, у ранніх - коротший, а сам процес проростання пов'язаний із нагромадженням у бульбах нуклеїнових кислот, з яких синтезуються нові рибонуклеїнові кислоти, що дає поштовх до формування меристемної тканини та поділу клітин, тобто до проростання.
Основним фактором впливу на проростання бульб є сумарна температура за період вегетації: якщо для ранньостиглих сортів вона становить 2100-2200°С, то бульби можуть проростати уже у вересні. Холодне й дощове літо знижує суму ефективних температур, подовжуючи період спокою, а бульби, зібрані в недозрілому стані, мають більш тривалий період спокою. Висока вологість під час вирощування і зберігання зумовлює скорочення періоду спокою, внаслідок чого бульби проростають швидше. Результати багаторічних досліджень свідчать про шкідливий вплив у період зберігання підвищеного вмісту вуглекислого газу (понад 5%) і зменшення кисню (менш як 16%). Для їх регулювання проводять охолодження картоплі, застосовуючи примусову вентиляцію (періодично 15-20 хв.) переважно вночі, коли повітря більш прохолодне й вологе, особливо в заглиблених буртах
Частими причинами втрат картоплі в основний і весняний періоди зберігання поряд з інфекційними захворюваннями є задуха, переохолодження та підморожування. Щоб запобігти їхньому прояву, підтримують рекомендований для кожного сорту режим зберігання: температура не повинна опускатися нижче +2°С; відносна вологість повітря - 80-95%.
Найпоширенішими мікробіологічними захворюваннями, що уражують картоплю під час її зберігання, є кільцева гниль, ризоктоніоз, чорна ніжка, фітофтороз, суха і мокра гнилі.
Фузаріоз (суха гниль) розвивається на травмованих бульбах у вигляді концентричних плям (кругів), вкритих опуклими подушечками спороношення гриба сіро-білого, жовтого або рожевого забарвлення. М’якоть під плямами пухка, суха, має бурий колір. Уражена тканина чорніє, повністю руйнується і перетворюється на «мумію». Слиз завжди відсутній.
Бульби, уражені фітофторозом і фузаріозом та підмерзлі або з ознаками задухи, схильні до розвитку мокрої бактеріальної гнилі (шкірка набуває коричневого кольору, тканина розм’якшується і перетворюється на слизувату масу з неприємним запахом, бульба повністю згниває).
Специфічний прийом підвищення лежкості насінної картоплі полягає в її озелененні, за якого в поверхневих тканинах бульб нагромаджується алкалоїд соланін, що пригнічує розвиток грибкових і бактеріальних хвороб під час зберігання. Озеленення проводять на розсіяному світлі (прямі промені можуть спричинити опіки свіжозібраних бульб) в суху погоду, розсипаючи бульби по землі шаром в 1-2 бульби та періодично її перемішуючи. Такі бульби зберігають окремо від продовольчої та кормової картоплі.
Для зберігання бульб в умовах фермерських господарств і присадибних ділянок будують тимчасові польові сховища у вигляді надземних, напівзаглиблених і глибоких траншей, які в різних регіонах мають свої особливості конструкції, де принцип системи вентилювання здебільшого є природним, але краще застосовувати примусове.
Якщо картоплю зберігають у кількох кагатах, то їх закладають вздовж схилу і торцями в бік пануючих вітрів. Після закладання картоплі на зберігання кожний кагат обкопують канавкою 30х40 см на відстані 1,5-2 м від основи для відведення води.
При вирощуванні картоплі на площі понад 2 га для буртового поля (кагатів, копців) відводять підвищену ділянку землі, захищену від вітрів, яка має невеликий нахил, для того, щоб не застоювалися дощові й талі води. На дно кагата кладуть дерев’яні решітки у формі трикутника заввишки 35-40 см і завширшки 45-50 см (повітряний простір для природного вентилювання). Після укладання бульб кагат вкривають соломою шаром 50-70 см, а по гребеню - 30-40 см з метою запобігання затікання води, після чого солому присипають шаром землі 15-20 см. Гребінь кагату, завширшки 20-30 см, до встановлення оптимальної температури в насипі картоплі залишають відкритим для охолодження бульб і видалення зайвої вологи. За настання стійких мінусових температур кагати додатково вкривають шаром землі: в основі завтовшки 30-50 см, а вздовж гребеня - 20-30 см. На результати зберігання картоплі істотно впливають особливості сортів і їх стійкість до хвороб, що необхідно враховувати при їх закладці на зберігання.
Картоплю зберігають і у підвалах, за умови наявності опалювальної системи, на балконі-лоджії закритого типу, розкладаючи бульби у теплоізоляційні ящики з отворами для вентиляції та підтримуючи рекомендовані температурні режими і вологість
Ідеальне місце для зберігання бульб - підвал (льох). До заморозків її можна зберігати і на балконі. У кімнаті, де температура висока, картопля швидко проростає і стає непридатною для вживання.
Найбільш поширений спосіб зберігання картоплі в кіпцях (невеликих буртах-кагатах), коли на високому сухому місці викопують завглибшки 35 см коло діаметром 4,5 м. Всередині облаштовують душник із нещільно збитих трьох дошок для вентиляції повітря з картоплі, яку насипають навколо нього висотою понад 1,5 м. Потім бульбу прикривають тонким шаром соломи, щоб до неї не торкалася земля. Поверх насипають викопану з ями землю. Якщо кагат розташовано не на високому місці, де б вода стікала природним чином, навколо викопують невеличкий рівчачок для її стоку. При настанні сталих температур (4-50С) сформований кіпець додатково накривають гноєм, перемішаним із соломою, або іншими рихлими матеріалами (листям дерев, хвої тощо). Під час сильних морозів отвір душника прикривають солом’яним снопом. У такий спосіб картопля зберігається до нового врожаю.
Частина городників під час закладання бульб на зберігання часто перешаровують їх із дрібно нарізаним листям горобини, нагідків, полину гіркого, що значно зменшує кількість бульб з ознаками мокрої бактеріальної, сухої фузаріозної і змішаних гнилей.
Широко практикується зберігання картоплі з кормовими коренеплодами, які займають верхню частину кіпця (два-три шари буряків, моркви), відбираючи надлишок вологи та сприяють зменшенню ураженості картоплі гнилями. Окремі аматори-картоплеводи бульби обпудрюють негашеним вапном із нормою витрати 1,0-1,2 кг/ц, що значно підвищує вихід здорового матеріалу.
В поліських селах часто застосовують при зберіганні картоплі голочиння (щепа) хвойних дерев, яке вкладають на дно кіпця шаром 5-10 см, а після закладання бульб їх обкладають зеленими гілками сосни, укриваючи сухою отавою осоки. Такий метод досить ефективний в боротьбі із мишовидними гризунами, які завдають чималої шкоди при зберіганні.
З практики відомо багато прикладів, коли вирощений добірний урожай картоплі не завжди вдається зберегти і використати за призначенням. Знання фізіологічних особливостей бульб та їх вимоги до зберігання є основою успішного його збереження.
Михайло ШЕВЧУК, доктор с.-г. наук, професор, завідувач кафедри ботаніки і садово-паркового господарства Волинського національного університету ім. Л. Українки
Протягом вегетаційного періоду рослини картоплі нагромаджують поживні речовини в бульбах, які безпосередньо впливають на її зберігання. Строки їх збирання впливають на механічні пошкодження, зараженість патогенною мікрофлорою і визначаються особливостями її росту, умовами вирощування.
Сорти ранньої групи стиглості збирають із настанням фізіологічної стиглості бульб (у серпні), середньостиглі - в кінці серпня до середини вересня, а пізньостиглі - до 1 жовтня.
Післязбиральна доробка картоплі посідає ключове місце в підготовці її до закладання на зберігання та підвищення лежкості бульб. При цьому враховується її цільове призначення (для харчових цілей, промислової переробки, корму для тварин, насіння), тривалість зберігання, фізіологічний стан бульб, рівень ураженості фітопатогенами і забрудненості землею.
Схожі матеріали (за тегом)
18 листопада 2025
Після півторарічної перерви на Тереблянському родовищі в Закарпатській області із 7 листопада відновили видобування кам'яної солі.
Після півторарічної перерви на Тереблянському родовищі в Закарпатській області із 7 листопада відновили видобування кам'яної солі.
18 листопада 2025
18 листопада 2025
Експорт м’яса птиці з України у жовтні 2025 року становив 38,3 тис. т, що на 4% більше, ніж у вересні 2025 року (36,8 тис. т).
Експорт м’яса птиці з України у жовтні 2025 року становив 38,3 тис. т, що на 4% більше, ніж у вересні 2025 року (36,8 тис. т).
18 листопада 2025
18 листопада 2025
Кабінет міністрів України ухвалив рішення про включення індустріального парку «НЕКСУС Одеса» до Реєстру індустріальних (промислових) парків.
Кабінет міністрів України ухвалив рішення про включення індустріального парку «НЕКСУС Одеса» до Реєстру індустріальних (промислових) парків.
18 листопада 2025
18 листопада 2025
Компанія «Фруктовий Сад» з Київщини почала вирощувати лохину на гідропоніці. Ростуть кущі у блочному тунелі загальною площею 0,4 га розміром 9 на 65 метрів.
Компанія «Фруктовий Сад» з Київщини почала вирощувати лохину на гідропоніці. Ростуть кущі у блочному тунелі загальною площею 0,4 га розміром 9 на 65 метрів.
18 листопада 2025
17 листопада 2025
На Полтавщині відбулися заходи зі вселення молоді водних біоресурсів. Відповідно до Програми розвитку рибного господарства Полтавської області на 2024-2028 роки з обласного бюджету виділено майже 100 тис. грн на зариблення річки Ворскла.
На Полтавщині відбулися заходи зі вселення молоді водних біоресурсів. Відповідно до Програми розвитку рибного господарства Полтавської області на 2024-2028 роки з обласного бюджету виділено майже 100 тис. грн на зариблення річки Ворскла.
17 листопада 2025
17 листопада 2025
Українські молокопереробні підприємства нарощують виробництво свіжих молокопродуктів, навіть попри необхідність надавати суттєві знижки для їх реалізації, щоб утримати свої сировинні зони та скоротити випуск збиткових біржових продуктів.
Українські молокопереробні підприємства нарощують виробництво свіжих молокопродуктів, навіть попри необхідність надавати суттєві знижки для їх реалізації, щоб утримати свої сировинні зони та скоротити випуск збиткових біржових продуктів.
17 листопада 2025
