Віруси й бактерії особливо шкодять саду
Віруси часто перебувають у латентному стані, не виявляючи ознак хвороби. Через це їх важко виявити, проте хвороби спричиняють значущі втрати в розсадниках і садах. Через ураження за сезон можна втратити до 50% урожаю. Віруси знижують тривалість періоду родючості, швидкість росту дерева і кількість зав’язі, що утворюється.
Чіткіше виявити інфіковані дерева можна на ранніх стадіях розвитку. Діагностичні симптоми вірусних уражень легко сплутати з опіками гербіцидів, дефіцитом мінерального живлення та початком інших хвороб, що виявляють у вигляді хлорозів і деформацій.
Латентними вірусами заражено більшу частину яблунь сортів старої селекції.
Усі віруси яблуні переносяться під час вегетативного розмноження й обрізування. Віруси хлоротичної плямистості яблунь, борознистості деревини, ямкуватості деревини й мозаїки яблунь не мають відомих комах-переносників і не переносяться насінням. Їх поширення є наслідком недбалого обрізування або використання неперевіреного садивного матеріалу. Відсутність видимих симптомів латентних вірусів підвищує ризик їх поширення під час обрізувань.
Для уникнення вірусного ураження варто застосовувати такі заходи:
• прищепний матеріал обирати тільки від чистих, протестованих на віруси дерев, щоб уникнути зараження латентними вірусами;
• викорінювати дерева, якщо їх вегетація й родючість є незадовільними, замінювати їх на чисті дерева;
• викорінювати дикорослі груші, які можуть бути джерелом інфекції;
• пізно восени обрізувати окремі гілки: молоді — на відстані 20–25 см від місця ураження, старі — на відстані 10–15 см;
• для вірусів, що передаються нематодами, зробити тест ґрунту на наявність вірусу, перш ніж висадити дерева; обмежити переміщення ґрунту;
• знищувати бур’яни;
• обирати стійкі сорти й підщепи.
Моніліоз — одна з найнебезпечніших хвороб плодових дерев. І найчастіше гілки яблуні сохнуть саме через ураження цією хворобою. Інфекція поширюється по всьому саду й у вологе літо здатна знищити до 80% урожаю. А якщо не застосовувати засоби захисту, хвороба здатна знищити дерево повністю. Хвороба уражає не лише яблуні, а й груші, айву, горобину, сливу, аличу, вишню, черешню, абрикосу й персик.
Збудниками плодової гнилі є група грибів, які уражають листя й плоди — вони гниють прямо на дереві. Інфекція переноситься вітром, краплями дощу, комахами. Насамперед хворіють пошкоджені плоди з тріщинами, місця, поїджені осами й птахами.
Основні ознаки ураження хворобою: листя жовтіє, сохне і обпадає; суцвіття буріє, потім засихає; на черешках утворюються невеликі білі здуття зі спорами гриба; плоди деформуються, вкриваються білими опуклими крапками; ягоди буріють і муміфікуються; молоді пагони на вигляд наче обпалені вогнем. Найбільшої шкоди інфекція завдає за вологості 95–100% і температурі повітря близько + 20 °С.
Збудники хвороби в основній своїй масі зимують у гнилих плодах, які висять на деревах після збирання врожаю — вони муміфікуються і є джерелом інфекції протягом двох років. Поступово гриб через плодоніжку проникає у плодові гілочки й оселяється там. А навесні він уражає квітки, молоду зав’язь. Коли встановлюється тепла волога погода, спори починають переноситися з дерева на дерево. Плоди яблунь і груш повністю загнивають усього через 3–5 днів після зараження, а спороношення починається через 8–10 днів. У другій половині літа починається друга хвиля хвороби — у яблуні всихають пагони: спочатку верхівки, потім всихання спускається нижче по гілці.
Кокомікоз. Цю хворобу кісточкових культур, за якої сохнуть листя в дерев, спричиняють сумчасті гриби Соссомусеs hiemalis. На листках утворюються червонуваті плями, а потім наскрізні отвори, на нижньому боці листкової пластини стає помітний білий або блідо-рожевий наліт. Листя можуть почати обсипатися вже в середині літа, уражені хворобою молоді дерева, зупиняються в рості. Плодове дерево може загинути взимку, бо втрачається стійкість до морозів. Гриб особливо активно розмножується в сиру холодну погоду за температури повітря від +18 до +21 °С. Зимує паразит в опалому листі й рослинних рештках, навесні розноситься вітром по саду. Тому все опале листя обов’язково потрібно прибирати з-під дерев і спалювати. Крім листя пошкоджуються плодоніжки та ягоди, на них у результаті життєдіяльності гриба утворюються коричнево-бурі вм’ятини.
Септоріоз. Ще однією причиною, чому дерево сохне після цвітіння, може бути, таке захворювання, як септоріоз. Причиною є гриб Septoria pallens Sacc. Симптоми хвороби проявляються тим, що листя на дереві вкриваються плямами, червоніє, буріє, скручується й засихає. А також пошкоджуються черешки, зав’язь, плоди. Не допускається лишати під деревами опале листя та перезволожувати ґрунт.
Клястероспоріоз. Збудник захворювання — гриб Clasterosporium carpophilum Aderh, уражає листя, бруньки, плоди й пагони кісточкового дерева. Листки грибок уражає, коли вони розпускаються. На них з’являються бурі плями з малиновою облямівкою, потім тканина всередині плям відмирає, утворюються дірки. На пагонах з’являються червоно-коричневі плями, кора відшаровується й відвалюється. Гриб зимує на корі, в камеді, в опалому листі під деревами. Спори проростають, якщо стоїть волога погода, а температура близько + 20 °С. Розносять хворобу комахи, птахи, а також дощ і вітер. Для захисту від клястероспоріозу потрібно: видаляти пошкоджені гілки, плоди, спалювати їх; восени й навесні перекопувати пристовбурову зону; своєчасно проводити санітарне і формувальне обрізування, пасинкування; замазувати місця зрізів садовим варом або вапняним розчином із додаванням мідного купоросу; вибирати сорти стійкі до гриба. Крім того, потрібно стежити, щоб посадковий матеріал був здоровий. Садити дерева рекомендується там, де немає близького залягання ґрунтових вод. Найкраще якщо це буде сонячна височина.
Бактеріальний опік плодових. На території України трапляється в Закарпатській і Чернівецькій областях. Втрати від опіку можуть сягати до 90%. Збудник хвороби — паличка Erwinia amylovora (Burill) із родини Pseudomonadaceae.
Бактеріальний опік уражує: квітки, листя, пагони, гілки, стовбур, корінь, плоди. Квітки в’януть, набувають коричневого або чорного забарвлення, засихають, лишаючись на дереві. Плоди зморщуються, чорніють. На корі гілок з’являються клиноподібні виразки, що й призводять до загибелі дерев.
Життєва сила дерев послаблюється, втрачається товарна якість плодів, знижується врожайність, а за сприятливих для розвитку хвороби погодних умов рослина може загинути.
Зараження рослин може відбуватися в різні періоди вегетації за оптимального співвідношення температури повітря, вологості, наявності комах-переносників.
Найсприятливішими для розвитку хвороби навесні є температура повітря понад +18 °C. Розвитку інфекції сприяють тривалі дощі та висока вологість.
Дерева особливо уразливі рано-навесні, у період інтенсивного росту і під час дозрівання врожаю.
Бактеріальний рак. Збудник бактеріального раку постійно перебуває у ґрунті, активізується за підвищення вологості, спекотної погоди. Хвороба дуже шкодочинна. Ураження скелетних гілок призводить до різкого зниження врожаю. Є випадки випадання дерев на значних площах.
Бактеріальний кореневий рак. Найчастіше уражує яблуню, грушу, сливу, черешню. Ця форма раку може уражувати близько 600 видів рослин, зокрема овочеві.
Кореневий рак поширений усюди, але переважно в розсадниках. Хворіють саджанці, якщо їх вирощують тривалий час на одному місці. Кореневий рак надзвичайно небезпечний, особливо на кореневій шийці дерева, позаяк може призвести до загибелі всієї рослини. Бактерії спричинюють посилене ділення клітин і ріст тканин кореня, в результаті чого на корінні утворюються напливи й нарости. Коли корінь загниває й ракові утворення руйнуються, вивільнюється надзвичайно велика кількість бактерій, які потраплять у ґрунт і зберігаються там до двох років.
Від чого всихає яблуня
1. Яблуня може сохнути, тому що близько ґрунтові води.
Рівень ґрунтових вод для яблуні має бути не вищим за:
• 3 м — на сильнорослих підщепах;
• 2,5 м — на середньорослих;
• 1,5 м — для карликових форм.
Садити яблуні варто на пагорби. Їх роблять із родючого ґрунту діаметром 1,5–2 м і заввишки 0,5–1 м. Пагорб насипають поверх шарами ґрунту і через кожні 15–20 см втоптують, щоб у підсумку він був міцний, не розсипався і розпливався під час поливу. Пагорби краще робити з осені. А садити яблуні на ці піднесення можна тільки навесні, причому якомога раніше. Не варто садити восени, адже коріння молодого деревця, які виявляться вище від рівня ґрунту, просто замерзнуть.
Після того, як деревце посаджено, треба вбити поруч надійний стовп і прив’язати до нього стовбур — на високому місці саджанець розгойдує вітрами набагато сильніше, а втриматися в пухкому насипі йому важче. Поливати яблуні, посаджені на пагорби, потрібно набагато частіше і рясніше, особливо в перших два місяці після посадки і в посушливу погоду.
2. Яблуня може сохнути, тому що її не поливали.
Здавалося б, усім відомо, що рослинам потрібна вода, але багато хто із садівників приділяють поливу саду увагу тільки в перший рік посадки. У північних регіонах ґрунт вологий, і дощі випадають частіше, так і виснажливої спеки довго не буває. Але ось у південних областях яблуням полив потрібен навіть дорослим деревам.
У разі браку вологи гілки на деревах починають всихати рівномірно та в’яне листя.
Норма витрати води для поливу:
• для дерев 3–5-річного віку — 5–8 відер води;
• для 7–10-річного — 12–15;
• для старіших — до 20.
До речі, правильний полив не просто допомагає яблуні вижити, а й підвищує врожайність на 25–40%!
3. Яблуня сохне, тому що посаджена в низині.
Так трапляється, якщо дерево посадити в низині, то навесні там нагромаджується тала вода. Корінню, крім, води потрібен і кисень. А за застої води його катастрофічно бракує.
Особливо небезпечна саме тала вода — в цей час у дерева якраз починають наростати корені, які найбільше чутливі до браку кисню. Без доступу повітря вони відмирають уже через добу. А через три доби починають гинути більші корені.
За таких умов вирощування листя буріють, а потім починають обсипатися. Приріст пагонів зупиняється. В результаті дерево повністю засихає.
4. Шкода від хруща.
Харчується хрущ молодим листям різних дерев — кленів, беріз, осик, дубів, горобини, тополі й лип. А в садах уражує плодові дерева, такі як: вишня, обліпиха, слива, чорна смородина та яблуня, а також чагарники. Помічено, що кожні 3–5 років відбувається масовий літ хрущів: червоні жуки розвиваються за чотирирічним циклом, а чорні — за п’ятирічним. У такі роки жуки протягом 1–2 місяців можуть об’їсти все листя на деревах. Але в перервах між цими «льотними» роками хрущі у великих кількостях майже не трапляються. Шкодять рослинам не лише дорослі особини, а й личинки хрущів: вони підгризають коріння овочевих культур (картоплі, кукурудзи і будь-який розсади), плодових і декоративних дерев і чагарників, полуниць, газонної трави й навіть деяких бур’янів.
Найефективніший метод захисту від хруща — це своєчасний вилов дорослих хрущів. Якщо враховувати, що одна самка жука здатна відкладати до 70 яєць, розумність такого способу стає, досить обґрунтованою й зрозумілою.
Світлова пастка. Для цього знадобиться місткість, обмазана зсередини солідолом або будь-якою іншою речовиною в’язкої консистенції. На дно потрібно встановити джерело світла, наприклад, ліхтарик. З настанням темряви місткість виносять у сад. Хрущі, які потраплять туди, застрягнуть у цій консистенції;
Клейова пастка. Треба розвісити по деревах клейові пастки, до якої жуки прилипнуть миттєво.
Природні вороги
Жужелиці (Carabus) — хижі жуки, дорослі особини поїдають різні види комах, а також їхні яйця й личинки. Личинок жужелиць можна знайти в мульчі та ґрунті. Знищують личинок хрущів, мух, дротянок, слимаків і капустянок.
Стафіліни (Staphylinus) — хижі жуки, обов’язковою умовою появи яких є волога органічна речовина (дерен, лісна підстилка, каміння, мох, солома, деревина, що гниє). Жуки та личинки стафіліна виїдають личинок хруща, яйця кліщів, гусінь.
Ктир (Asilidae) — активна хижа муха. Її личинки розвиваються у ґрунті й вбивають личинок хрущів, дротянок, хлібних жуків та інших комах.
Мухи тахіни (Tachinidae) — їхні личинки паразитують і розвиваються в тілі комах-господарів: гусені метеликів, личинках жуків, зокрема й хрущів.
Сприяють залученню ентомофагів квітучі кормові рослини (найбільше вони полюбляють такі рослини: кріп, коріандр, кмин, фенхель, аніс), крім того, такі культури, як гречку, соняшник, фацелію й інші нектароноси.
Перекопування ґрунту. Завдяки тому, що личинки хруща знаходяться досить близько до поверхні (10–25 см), під час перекопування вони опиняються на поверхні.
Хімічні методи захисту
Актара 25WG.ВГ. Діюча речовина — тіаметоксам 250 г/кг. Інсектицид контактної та кишкової поразки. Випускається в гранульованому вигляді, можна вносити відразу в ґрунт або готувати розчин.
Результат після застосування препарату настає протягом години, а вже після доби абсолютно всі шкідники гинуть. Застосовується в будь-який час року та за будь-якої погоди, вологість також не впливає на властивості препарату.
Антихрущ, КС. Діючі речовини (імідаклоприд 100 г/л + біфентрин,100 г/л). Випускається у формі концентрату суспензії. Для захисту картоплі слід обприскувати рослину перед садінням розчином 10 мл на 5–10 л води.
Для захисту плодово-ягідних дерев готується розчин 10 мл на 5 л води, розчином слід рясно поливати під корінь. Саджанці дерев обробляються також під корінь розчином 10 мл на 5 л води.
Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
