На що звернути увагу у разі переходу до технології мінімального обробітку грунту

Від проїзду важкої техніки полем на глибині 20-70 см під землею виникає за рік-два надмірне ущільнення ґрунту, яке заважає належній циркуляції повітря й вологи. Для того щоб його подолати, фермери застосовують вертикальну культивацію — розпушення або ж глибоке розрихлення.

В південному Степу України протягом останніх років частішою стала повторюваність посух внаслідок підвищення температури повітря у другій половині літа.

Чому традиційний відвальний плуг упевнено зберігає свої позиції у полі, і як правильно обирати та експлуатувати ці, на перший погляд, прості агрегати

Наш співрозмовник Віктор Поплавський працює з точними технологіями вже понад 11 років і переконаний, що їх може застосовувати більшість українських господарств.

В Україні є чимало регіонів, де дощів і вологи аж надміру, як в Англії, і з цим доводиться боротися. Для поліпшення водно-повітряного режиму вологих ґрунтів застосовуються спеціальні агрегати.

Результати польових випробувань вітчизняної ґрунтообробної техніки свідчать, що вона успішно може вирішувати поставлені завдання.

Якщо не брати до уваги ноу-тіл, де основне внесення міндобрив виглядає вельми специфічним чином, як і сама технологія в принципі, то смуговий обробіток грунту є найбільш економним способом підживлення посівів. Надто на фоні традиційного та мінімального обробітків, котрі здебільшого передбачають широке застосування розкидачів добрив. Можна сказати й так: однією із головних переваг стрип-тіл, власне, і є економне та максимально ефективне внесення мінеральних добрив.

Ефективність лущення зростає із півночі на південь, оскільки у південних областях збирання зернових колосових культур відбувається раніше, ніж у північних, і за тривалої теплої осені бур’яни в цій зоні інтенсивно ростуть і розвиваються, особливо коренепаросткові й післяжнивні.

Післязбиральний обробіток ґрунту має неабияке значення, адже в цей період закладаються основи та передумови для проведення якісного основного обробітку ґрунту і сівби наступної культури в сівозміні. Сільськогосподарські товаровиробники часто запізнюються та зволікають із проведенням цього агрозаходу, що призводить у майбутньому до неконтрольованого розвитку хвороб, шкідників та зростання рівня забур’яненості посівів.