За нинішніх реалій застосування мінеральних добрив перетворюється для українських аграріїв, якщо не на розкіш, то принаймні на дуже дороге «задоволення». Через відчутне їх подорожчання та брак коштів значення має кожен кілограм. Відповідно, до технічних можливостей розкидачів висувають підвищені вимоги. Що в такому разі пропонують відомі виробники цього сегмента сільгоспмашин?

Розкидний спосіб внесення гранульованих добрив за нинішніх економічних реалій потребує обов’язкового застосування «розумних» технологій

Упродовж вегетації рослин використовується значна частина поживних речовин ґрунту. Якщо ці витрати не компенсувати, почнеться поступове виснаження ґрунту і, як наслідок, зниження врожайності. Найбільш екологічно робити це шляхом унесення органічних добрив

Українські аграрії, відразу як зберуть урожай, будуть лущити стерню, проводити глибший обробіток ґрунту й уносити мінеральні добрива. Чимало фермерів прагнуть оптимізувати цей процес, застосовуючи потужніші та продуктивніші машини

Останніми роками актуальність вапнування визначається в Україні значним збільшенням кількості кислих ґрунтів. Активна практика вапнування в 1970–1990 рр. сприяла створенню на полях оптимальної реакції ґрунтового середовища. Криза в 1990-ті роки призвела до майже повної відмови від цього заходу.

Нанодобрива в технологіях вирощування сої, буряків цукрових, соняшнику, пшениці м’якої зумовлюють отримання стабільно високих урожаїв за використання значно менших норм добрив і зростання ефективності використання елементів живлення

Озимий ріпак потребує суворого дотримання технології у вирощуванні, а також сильно залежить від погодних умов у стартовий період вегетації, під час зимового спокою та навесні.

Потужним засобом підвищення продуктивності сільськогосподарських рослин, за умови їх правильного застосування, в певній системі, під окремі культури, у рамках сівозміни є добрива. Проте досить висока вартість і значні витрати на їх застосування потребують нових підходів до оптимізації доз добрив із метою економії матеріальних і енергетичних ресурсів.

Ураховуючи непередбачувані погодні умови останніх десятиліть, український фермер повинен бути готовим унести мінеральні добрива практично будь-коли і за максимально короткі строки. Це особливо стосується ранньовесняного підживлення посівів озимих культур. Річ у тім, що через гостру потребу стежити за вологою селітру та сульфат амонію іноді доводиться розкидати буквально посеред зими. І до того ж стежити, щоб жодна гранула не пропала намарне.

Мало хто озвучує проблеми диференційованого внесення добрив у точному землеробстві. Наразі ця тема є вкрай актуальною і перспективною