Зв’язок строків, способів та місця внесення вапна в сівозмінахзумовлений трьома чинниками: дозою вапнякового матеріалу, відношенням культур сівозміни до реакції ґрунтового розчину, видом (формою) та якістю вапнякового добрива. Рівень зниження ґрунтової кислотності прямо залежить від кількості внесеного вапна, тому роль першого чинника очевидна.

Найбільші витрати в технологіях вирощування культур відводять системі добрив. Добрива є найвпливовішим чинником підвищення врожайності культур. Застосування норм добрив під культури багато в чому залежить від погодно-кліматичних умов і типу ґрунтів. Для різних кліматичних умов і місць розташування регіонів характерні певні види ґрунту.

За період вегетації соя нерівномірно засвоює поживні речовини: меншу кількість — від проростання насіння до початку цвітіння, основну — від цвітіння до наливу бобів. Максимальну кількість азоту й калію соя споживає у фази цвітіння та формування бобів; фосфору та сірки — у фази формування й наливу бобів.

Кукурудза найбільше вбирає азот та калій, але порівняно з іншими рослинами їй також потрібно багато кальцію та магнію. Темпи засвоєння мікроелементів різняться залежно від періоду розвитку, але найбільш інтенсивний попит на поживні речовини у кукурудзи починається із фази 6–8 листків. Загалом вона має дуже високі харчові потреби, тому до весняного підживлення найкраще готуватися заздалегідь.

У багатьох господарствах за ідеальних погодних умов азотне підживлення посівів озимих культур провадять одразу ж після сходження снігу, використовуючи зимову вологу, бо без неї азот у ґрунті не працює — лежить на поверхні й не доходить до кореневої системи. У тих регіонах, де не очікується опадів, підгодівлю здійснюють по ще замерзлому ґрунті. Звісна річ, є ризик втратити до 50% азотних добрив, однак якщо їх не внести взагалі, то за умов подальшої посухи недобір урожаю може бути значущим.

В Україні останніми роками спостерігаються суттєві кліматичні зміни, які впливають на вирощування різних культур, зокрема й кукурудзи. Дві тисячі двадцятий рік також не виняток. Цього року опадів за зимово-весняний період було менше від 15,8 до 54%, ніж за зимово-весняний період 2019-го. Вологість ґрунту навесні 2020 року через малу кількість опадів була в критичному стані (від 50 до 92 мм).

Фосфор є одним із найдефіцитніших для рослин елементів живлення, проте від його нормального засвоєння безпосередньо залежить нормальний розвиток кореневої системи.

Останніми роками на потребу сільськогосподарських культур у сірці стали звертати дедалі більшу увагу. Річ у тім, що в багатьох регіонах України, та й не тільки в нас, відчутно знизилося надходження сірки в ґрунт проти попередніх періодів. Тому застосування сірковмісних добрив набуває особливої актуальності.

Кукурудза, яка розвиває довжелезну кореневу систему, любить дві речі: добре розроблений грунт і вологу у всіх його шарах. І в наших кліматичних та економічних реаліях не завжди складається як з одним, так і з другим. У деяких господарствах просто фізично не встигають здійснити оранку чи глибоке рихлення поля, надто ж коли попередником виступає та ж таки кукурудза, соя чи соняшник. Тому доводиться терміново запускати техніку в поле якомога раніше.

З огляду на чергову суху осінь та знову ж таки чергову нетипову зиму навесні агрономові нудьгувати не доведеться. Традиційне ранньовесняне підживлення посівів озимини азотними добривами набуває особливої ваги. Річ у тім, що без нормального азотного живлення годі сподіватися на високу врожайність та висококласне зерно. Поряд із тим вологи на полях мало, і розраховувати на ефективність традиційного підживлення по мерзлоталому ґрунту не доводиться.