Холоднішає, і миші зі спорожнілих полів повертаються в заповнені зерносховища й склади. Там на них, буває, чекають вже таргани та мухи. І вся ця жива компанія починає потроху підточувати добробут фермера, псуючи сільськогосподарські здобутки. А то й заносить якісь хвороби. Знищити їх усіх — нереально. Але підтримувати чисельність шкодочинних організмів на не загрозливому рівні — можливо.
Питання самостійного зберігання вирощеного врожаю у власних господарствах сьогодні вирішують сотні й тисячі українських фермерів. Потреби, а тим більш можливості, у всіх різні. Хтось обходиться пристосованими складами, хтось — недорогими ангарами з металопрофілю, проте чимало агровиробників вирішують питання кардинально й закладають справжні сучасні зерносховища. Основою реалізації такого проєкту зазвичай є кілька металевих «банок» для зберігання зерна.
У добре забезпечені вологою роки, до яких поза сумнівами, може належати й нинішній сезон, кукурудза набуває статусу найприбутковішої культури, особливо в зоні Лісостепу та на Поліссі. Вітчизняні аграрії постійно вдосконалюють технологію вирощування королеви полів, і сьогодні фактично результат нижчий за 9–10 т/га уважається недостатнім. У багатьох господарствах уже орієнтуються на врожайність кукурудзи 12 т/га і за достатньої кількості дощів для цього є усі підстави.
Краснопопівське підземне газове сховище у Луганській областіможуть перевести на зберігання водню або його суміші з метаном.
На сьогодні в умовах необхідності економити енергоресурси, найпростішими та найдоступнішими технологіями заготівлі сіна є польове висушування в поєднанні з пресуванням сіна.
Робочий стан техніки суттєво залежить від умов, у яких вона зберігається взимку.
Режими зберігання зернових мас значною мірою зумовлені найважливішими чинниками, від яких залежить стан і збереженість зерна: вологості зернової маси та довкілля; температури зернової маси та довкілля; доступу кисню до зернової маси.
Серед чинників, що не дають змоги реалізувати генетично детермінований потенціал продуктивності зернових культур, важливе місце посідають шкідливі організми. Вони призводять до значних втрат урожаю, які сягають 42–50%, з часткою від хвороб близько 35%, шкідників — 25, бур’янів — 40% та погіршують якість продукції.
Питання переробки плодоовочевої продукції та створення продуктів з доданою вартістю є надзвичайно актуальним для українського агропромислового комплексу, особливо в умовах воєнного стану. Державні грантові програми сприяють розвитку цього напряму, але для успішного ведення бізнесу потрібно чітко розуміти всі етапи виробництва — від зберігання до пакування.
В Україні з 06.08.19 р. набули чинності нові норми втрати зерна. Ці норми представлені двома документами: Нормами № 316 («Норми природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах»); Порядком № 316 («Порядок розрахунку норм природних втрат зерна та продуктів його переробки при зберіганні на зернових складах та зернопереробних підприємствах»). Обидва документи затверджені наказом Мінагрополітики від 12.06.2019 р. № 316. Розглянемо процедуру розрахунку втрати зерна під час зберігання за цими нормами. Крім того, поговоримо про облік і оподаткування.