Вимоги для підготовки поля під цю культуру передбачають чітке дотримання технології із глибоким розпушенням нижніх шарів ґрунту та накопиченням вологи.

На які машини та агрегати потрібно звернути особливу увагу у разі переходу до нульової технології обробітку ґрунту.

Вирішальне значення у максимальній реалізації генетичного потенціалу сортів гороху в господарському врожаї відіграють технології вирощування та метеорологічні умови. За обмеженості складових агрокліматичних характеристик зернобобових культур наукове обґрунтування ефективних технологій вирощування, навіть за нестабільності погодних умов, в окремі роки сприяє підвищенню рівня виробництва.

У багатьох господарствах саме соняшник є ключовою, так би мовити бюджетоутворювальною культурою. За інтенсивної технології вирощування урожайність посівів «квітки сонця» може перевищувати 40 ц/га, що забезпечує вельми непогану фінансову маржу. Поряд із цим культуру можна вирощувати навіть у глибокому Степу у зоні недостатнього зволоження, отримуючи хоча й невеликий, однак стабільний прибуток. У всякому разі критично важливою умовою успішного вирощування соняшнику є дотримання оптимальних умов під час сівби та догляду за посівами.

 Від продуктивності сівалки і якості її роботи безпосередньо залежить урожайність, а отже, і майбутній прибуток господарства. Під час посівної цей агрегат повинен спрацювати швидко, безвідмовно, з високою точністю і у відведені терміни.

Мабуть, усі українські й не лише українські агрономи помітили очевидний вплив кліматичних змін на технологію вирощування більшості культур. За деякими даними, південь поширився на північ на відстань до 400 км. Здебільшого, ці зміни негативно впливають на рослинництво, позаяк зумовлюють зміну усталених режимів зволоження ґрунту. Не додають аграріям оптимізму й почастішання суховіїв та аномально пізніх приморозків, які позаминулого сезону добряче пройшлися по кукурудзі. Відповідно, мусимо якось пристосовуватися, не покладаючись лишень на те, що видасться такий сприятливий рік, як 2018-й…

Зернові культури в харчуванні людини забезпечують 40–75% загального споживання вуглеводів. Серед провідних сільськогосподарських культур пшениця посідає чільне місце і є основою харчового раціону населення багатьох країн. Вирішити проблему виробництва рослинного білка, цінного для хлібопекарського й кондитерського виробництва, можна використанням зерна малопоширених видів, інтрогресивних, міжвидових сортів і ліній пшениць.

 У процесі вирощування озимої пшениці після чорного пару та кукурудзи на силос найбільш висока врожайність формується у роки з припиненням осінньої вегетації в третій декаді листопада і становить, відповідно, 5,67 та 5,58 т/га. Чим пізніше відбувається відновлення вегетації рослин навесні, тим меншою є врожайність. Найбільш висока врожайність після чорного пару та кукурудзи на силос формується у роки з раннім припиненням вегетації восени, у першій декаді листопада, та відновленням її навесні, у першій декаді березня, і становить, відповідно, 6,55 та 7,11 т/га.

Під час сівби основних сільськогосподарських культур власникові доводиться вирішувати певні економічні питання. Вони залишаються актуальними впродовж усього періоду вегетації, адже стосуються внесення мінеральних та органічних добрив, витрати пального й інших матеріалів. Існує думка, що агрохолдинги та господарства, які не заощаджуватимуть на цих витратах, будуть неспроможні конкурувати з іншими господарствами й надалі програють на галузевому ринку.

 Завдяки моделюванню режиму зрошення на рівні сівозміни можна створити економні графіки поливу для кожної сільгоспкультури, заощадивши 10–17% поливної води.