Внесення мінеральних добрив за допомогою розкидачів чи самохідних обприскувачів під передпосівний обробіток грунту. 

Збереження вологи, загроза вовчка й обмеженість сівозміни — на ці фактори можна впливати завдяки правильному вибору технології обробітку ґрунту під цю культуру.

Без добору спеціалізованих гібридів неможливо застосовувати сучасну інтенсивну технологію вирощування соняшнику. Дослідження провідних світових компаній у галузі селекції, насінництва, технологій вирощування зосереджені на максимально можливому закріпленні, поєднанні в одному гібридному генотипі елементів, завдяки яким його можна вирощувати за інтенсивними технологіями. Такі гібриди демонструють надвисокий рівень урожайності, але за умови позитивного впливу багатьох чинників. Про окремі властивості гібридів, придатних для вирощування за інтенсивними технологіями, поговоримо у цій статті.

Ефективність мінеральних добрив значною мірою залежить від способів і строків їх внесення у ґрунт. Система удобрення соняшнику складається із чотирьох ланок: основне, допосівне, припосівне удобрення та підживлення.

Універсальні рекомендації для ефективної підготовки полів під сівбу соняшнику.

Важливою умовою для одержання високого врожаю насіння є оптимальна густота рослин батьківських ліній перед збиранням (для стерильних ліній) або перед цвітінням (для ліній-відновників фертильності пилку). Вона для кожного батьківського компонента має бути встановленою установою-оригінатором та фіксованою незалежно від ширини міжрядь.

Біопрепарати здатні впливати на економічність процесу водоспоживання. Це є непрямим доказом відсутності прямого кореляційного зв’язку урожаю біомаси та насіння.

Соняшник — культура інтенсивного мінерального живлення, а тому технологія вирощування його вимоглива до запасів поживних речовин у грунті. Через це його розміщують на найкращих грунтах лісостепової і степової зон України після кращих попередників, якими є озима пшениця, що її вирощують по чорних та зайнятих парах, кукурудза на силос та зернобобові культури.

Кращі попередники для соняшнику — культури, після яких у ґрунті залишається більше води й поживних речовин. У зоні Лісостепу, де опадів буває більше, а в період сівозміни вносять достатньо добрив, високі врожаї одержують, коли висівають соняшник не тільки після пшениці чи жита озимих, а й після ячменю. Недоцільно висівати соняшник після багаторічних трав, суданської трави, цукрових буряків.

Україна є найбільшим виробником у світі й постачальником на зовнішні ринки насіння соняшнику і соняшникової олії. За даними Державної служби статистики України, цього року соняшником засіяно понад 6 млн гектарів орних земель. Серед інших олійних він посідає беззаперечне перше місце і за площами вирощування, і за обсягами виробництва олії з його врожаю. За такої «актуальності» соняшнику в сільгоспвиробників і, відповідно, постійного та неухильного збільшення його посівних площ, що відбувалося в останні роки, фітосанітарна ситуація в перенасичених цією культурою сівозмінах суттєво погіршилася. Збільшення посівних площ культури дозволило покращити кормову базу багатьох спеціалізованих шкідників, зокрема вусача соняшникового.