Кукурудза та соняшник відіграють визначальну економічну роль у бюджеті більшості вітчизняних господарств. У нормально забезпечених вологою регіонах до них додається соя, котра за правильно обраної технології вирощування також здатна забезпечити фермерам гарні прибутки. З іншого боку, ці просапні ярі культури потребують особливих підходів як до технології обробітку грунту, так і мінерального живлення з огляду на непередбачуваність погодних умов та потребу в пролонгованому доступі ключових макро- та мікроелементів.

Господарствам слід висівати не один, а два й три сорти чи гібриди соняшнику. Це дає змогу ефективніше використовувати екологічний потенціал регіону, збиральну техніку, транспортні засоби. Упровадження нових сучасних гібридів соняшнику у виробництво дає можливість значно підвищити його урожайність, за умови дотримання технологічних вимог до вирощування.

Вимоги до технології вирощування зростають із кожним роком. З одного боку, їх висувають мінливі погодні умови, а з іншого — економіка. Триває боротьба за кожну додаткову гривню рентабельності з гектара. Ситуація загострилася цієї осені, оскільки у переважній більшості регіонів України агровиробники були змушені класти насіння озимих культур у суху землю. Подекуди довелося взагалі відмовитися від сівби озимого ріпаку.

Україна продовжує розвивати світове лідерство з виробництва й експорту соняшникової олії. Рік тому, у лютому 2019 року, в місті Дніпрі відкрився олієекстракційний завод «Потоки», на якому працює 400 людей. Підприємство розраховане на переробку 1,4 тис. т соняшнику щодобово. Такі потужності дозволяють заводу приймати на переробку соняшник, вирощений не тільки в Дніпропетровській області, але і в сусідніх: Запорізькій, Полтавській, Кропивницькій.

В умовах Південного Степу соняшник розміщують у сівозмінах із чорним паром незалежно від тривалості їх ротації.

У багатьох господарствах саме соняшник є ключовою, так би мовити бюджетоутворювальною культурою. За інтенсивної технології вирощування урожайність посівів «квітки сонця» може перевищувати 40 ц/га, що забезпечує вельми непогану фінансову маржу. Поряд із цим культуру можна вирощувати навіть у глибокому Степу у зоні недостатнього зволоження, отримуючи хоча й невеликий, однак стабільний прибуток. У всякому разі критично важливою умовою успішного вирощування соняшнику є дотримання оптимальних умов під час сівби та догляду за посівами.

Про ефективну реалізацію потенціалу посівного матеріалу з огляду на фінансові ризики у вітчизняному рослинництві, що дедалі зростають.

 «Квітка сонця» видається культурою не дуже вибагливою до агрофону. Це пояснюється її відносною посухостійкістю і «живучістю». Насправді усі характеристики стійкості соняшнику та здатності формувати прийнятний урожай мають під собою чітку мінеральну основу. Саме від правильно організованого живлення цієї культури, і в тому числі весняного внесення добрив залежить стан посівів впродовж вегетації та фінальна врожайність.

У зоні Степу стримувальним фактором отримання високих і стійких урожаїв є дефіцит вологи в ґрунті. Проте ефективність мінеральних добрив під пшеницю озиму залишається високою. Це пов’язано з тим, що за осінньо-зимовий період у ґрунті накопичується значна кількість продуктивної вологи, яка інтенсивно використовується рослинами навесні та у літній період.

Останнім часом боротьба агрономів із бур’янами набула особливої гостроти. Надто це стосується посівів ярих просапних культур, які, на відміну від суцільних посівів ранніх зернових, мають значно нижчі можливості для пригнічення конкурентів. Окрім цього, додаткових бонусів бур’янам надає майже повсюдне порушення сівозміни (соняшник по соняшнику, кукурудза по кукурудзі), нехтування належним обробітком грунту, застосування препаратів низької якості та недотримання норм внесення гербіцидів. Це спричиняє появу резистентності в окремих видів бур’янів.