З огляду на мінливість погодних умов в Україні дедалі більшої актуальності набуває рівномірність дозрівання сільгоспкультур. Надто ж такого делікатного зерна, як у соняшнику. По-перше, за рівномірно розвиненими рослинами простіше доглядати, а їх обробіток є більш ефективним. По-друге, особливо увагу слід звертати на рівномірність дозрівання соняшнику безпосередньо перед збиранням.

Десикація — добре знайома українським агровиробникам операція. Проте застосовують її далеко не всі. У цій статті розглянемо ситуації, коли десикація соняшнику є обов’язковою технологічної операцією.

Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana) — облігатний паразит, який фактично не може існувати без господаря. Вовчок належить до вищих квіткових рослин родини Orobanchaceae. Загалом ця родина налічує 89 родів і 1600 видів, але не всі вони паразити. Паразитами є лише 13 родів і 89 видів. Більшість із них пристосована до паразитування на культурних рослинах і на деяких деревах.

Наразі у багатьох регіонах України зростає ураженість посівів соняшнику старим-новим захворюванням — так званою вугільною гниллю. Прояви вугільної гнилі часто-густо плутають із симптомами інших захворювань соняшнику або ж ігнорують цю суттєву загрозу посівам. Адже через відсутність уваги до неї нині втрачають уже від 5 до 30% урожайності культури.

Соняшник — одна з найбільш високорентабельних і поширених культур. Її рентабельність зумовлює дедалі більше поширення площ, що істотно посилює ризики під час вирощування.

Щоб одержувати сталі врожаї соняшнику, важливо, аби поля були чисті від бур’янів. Широкорядні посіви соняшнику легко заростають бур’янами, які пригнічують культурні рослини і знижують їх продуктивність. Під час розроблення і проведення заходів ефективного контролю бур’янів, слід зважати на їх біологічні фізіологічні й технологічні особливості.

Разом зі зростанням кількісних і якісних показників виробництва соняшнику в суспільстві поширювалися думки про негативні наслідки такої активізації. Аргументація таких «страшилок» базується на неминучості падіння родючості ґрунтів за умови розширення галузі соняшникарства. Саме це спонукало науковців виступати з аргументами на захист соняшнику і на заспокоєння громадської думки про неминучість негативних наслідків масштабного вирощування соняшнику. Розглянемо конкретні тези, пов’язані з виступами прихильників міфів.

Норми внесення мінеральних добрив визначають балансовим методом з огляду на ґрунтово-кліматичні умови. Адже у посушливих регіонах за вирощування на богарі основний лімітувальний фактор — це волога. Для забезпечення максимальної економічної ефективності внесення добрив рекомендовану норму уточнюють для кожного конкретного поля — зважаючи на вплив попередника та його удобрення, фактичну родючість ґрунту, потенціал продуктивності вирощуваних гібридів і рівень запланованого врожаю.

Чернігівщина — далеко не найбільш сприятливий регіон для культивування соняшнику. Та ця культура може стати однією із найприбутковіших за правильного підходу. Що дозволяє досягати хороших результатів попри непрості ґрунтово-кліматичні умови — в розмові з науковцем та практиком, співзасновником ТОВ «ДП Зернятко» Сергієм В’ялим.

Кукурудза та соняшник відіграють визначальну економічну роль у бюджеті більшості вітчизняних господарств. У нормально забезпечених вологою регіонах до них додається соя, котра за правильно обраної технології вирощування також здатна забезпечити фермерам гарні прибутки. З іншого боку, ці просапні ярі культури потребують особливих підходів як до технології обробітку грунту, так і мінерального живлення з огляду на непередбачуваність погодних умов та потребу в пролонгованому доступі ключових макро- та мікроелементів.