Серед різноманітних меліоративних заходів, спрямованих на поліпшення якості сільськогосподарських угідь, вапнування ґрунтів посідає одне з чільних місць у системі інтенсивного землеробства.

Знаєте, якщо вчасно дати селітру — просто душа радіє. Буквально за декілька днів пшениця аж оживає, — дещо романтично описує власні польові спостереження фермер із Кіровоградщини. Випадковий попутник вирощує озиму пшеницю всього лишень на площі 30 га. Ясна річ, заощаджує на чому можна, в тому числі і на мінеральному живленні рослин. Однак весняне внесення азотних добрив — це святе. Від нього безпосередньо залежить майбутній урожай.

У зоні Степу стримувальним фактором отримання високих і стійких урожаїв є дефіцит вологи в ґрунті. Проте ефективність мінеральних добрив під пшеницю озиму залишається високою. Це пов’язано з тим, що за осінньо-зимовий період у ґрунті накопичується значна кількість продуктивної вологи, яка інтенсивно використовується рослинами навесні та у літній період.

Електронні системи контролю та управління розкиданням добрив дозволяють суттєво збільшити ефективність виконання агротехнічних робіт.

За усіх економічних та агротехнічних переваг нульової технології обробітку грунту питання мінерального живлення посівів є доволі ускладненим. Справжній ноу-тілл, у принципі, виключає будь-яке втручання у землю, окрім як сошниками під час сівби. Відповідно, саме поняття основного внесення міндобрив є вельми умовним, тому ноу-тілл обов’язково передбачає поетапне підживлення площ впродовж цілого сезону.

Досвідчений агроном «намалює» традиційну технологію азотного живлення кукурудзи, як то кажуть, із заплющеними очима й серед ночі. Ця культура азот любить і потребує його у значних кількостях, залежно від інтенсивності технології вирощування. Зазвичай це осіннє внесення одного-двох центнерів NPK у вигляді нітроамофоски та серйозна доза карбаміду або КАС (чи обидва види добрив) навесні. Надалі практикують припосівне внесення якогось виду азотовмісних добрив (амофос, діамофос, сульфат амонію) і підживлення КАСом, поки можна заходити в рядки обприскувачем.

Більша частина грунтів в Україні нагально потребує внесення органічних добрив. Річ у тім, що разом із ними у землю вноситься органічна речовина, котра поступово перетворюється у гумус. Ми можемо скільки завгодно розраховувати кількість елементів живлення, що містяться у мінеральних добривах, однак бодай епізодичне внесення органіки суттєво посилює їхню ефективність. Однак при цьому потрібно чітко розуміти, як правильно її використовувати.

Родючість поля можна поступово підвищувати, раціонально використавши пожнивні залишки культури-попередника.

Основною метою агрохімічного обґрунтування врожаю сільськогосподарських культур є визначення необхідних доз органічних та мінеральних добрив для одержання запрограмованого врожаю. Загальновідомо, що ефективність внесених добрив визначається коефіцієнтом (відсотком) їх використання культурою, а його залежність дуже багатофакторна і досить складна. Фактори, які впливають на ефективність використання внесених добрив, можна розділити на екологічні (природні) та організаційно-технологічні.

У сучасному аграрному виробництві добрива залишаю­ться одним із важливих його складових елементів, від оптимального обсягу внесення яких залежить не лише рівень урожайності сільськогосподарських культур, але й собівартість та прибутковість, а також якість продукції.